Сексуальність як феномен широко досліджується як фундаментальною, так і галузевою наукою. Сексуальність як явище давно вже вийшло з поля зору тільки однієї науки і проникло в різні сфери: культуру, мистецтво, медицину, філософію, соціологію, психологію, гендерні галузі. Сексуальність, будучи багатоаспектною проблемою, яка виявляється на трьох рівнях – біологічному, соціальному і психологічному – зачіпає всі рівні людського буття.
Практично кожен напрямок психології в якійсь мірі досліджує теоретичні або практичні аспекти, пов’язані із сексуальністю. Наприклад, в когнітивній психології (Дж. Келлі, Дж. Міллер) основний предмет вивчення – пізнання як процес, за допомогою якого чуттєві дані піддаються різним видам трансформації для зручності їх накопичення, відтворення і подальшого використання. Психоаналітики, як сучасники З. Фрейда, так і його послідовники, відштовхуються від несвідомого. Безпосередній сексуальний досвід суб’єкта вкладають у предмет вивчення психології сексуальності прихильники структуралізму – послідовники В. Вундта. Прихильники гуманістичної психології (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей та ін.) розглядають особистий досвід людини. Діяльнісну концепцію психічного в сексуальній активності розвивають ті, кому ближче погляди С. Рубінштейна і О.Леонтьєва.
Прихильники думки П. Гальперіна предметом психології сексуальності назвуть орієнтовану діяльність, включивши в це поняття пізнання світу інтимних відносин, сексуальні потреби, почуття, волю. Як К. Платонов вважає предметом психології психічні явища, так і його послідовники будуть стверджувати, що найбільш важливими в психології сексуальності є психосексуальні процеси (сексуальний потяг, сексуальні фантазії та уява) і психосексуальні стани (мотиви статевої активності, сексуальні інтереси, еротичний настрій, стреси, фрустрація). На думку Дж. Уотсона, Т. Толмена, Б. Скіннера, явища поведінки можуть бути спостережувані точно так же, як будь-який процес, що розгортається в об’єктивній системі відносин. І абсолютно виправданим з точки зору біхевіоризму і його основних напрямків здається те, що предметом психології людини повинна бути її сексуальна поведінка від народження і до смерті [1; 2].
Г. Васильченко приділяється увага клінічним і психотерапевтичним проблемам: розгляду психогеній і психопатій, психотичних станів, психічному статусу сексологічних хворих, психічній складовій копулятивного циклу [3]. У «Довіднику» з сексології, написаному Г. Васильченко декількома роками пізніше, з’являються дещо інші психологічні питання, але також з пов’язані з медициною: психосексуальний розвиток, його етапи, психосексуальні реабілітація та орієнтації, психічні синдроми сексуальних розладів [4].
Зарубіжні автори, зокрема, У. Мастерс, В. Джонсон, Р. Колодни у своїй роботі «Мастерс і Джонсон про любов і секс» [5], торкаються багатьох питань, спеціально розглядаючи при цьому психологію статевих відмінностей і психосоціальні аспекти сексуальних відносин, психосоціальні причини сексуальних дисфункцій, психологічні аспекти застосування протизаплідних засобів, хвороб, що передаються статевим шляхом, менопаузи в старості, психосексуальні аспекти підліткового віку, психологічну пристосованість гомосексуалів.
Цікавою в аспекті розробленості психосоціального прояву сексуальності є теорія сексуального сценарію, розроблена У. Саймоном і Д. Ганьоном Поняття «сексуальний сценарій» – це певна когнітивно-поведінкова програма, модель, опис реальності в когнітивних ментальних картах, що має несвідоме походження, і планомірно виявляється у певних соціальних ситуаціях [6].
Таким чином, феномен сексуальності є одним з ключових у багатьох медико-біологічних і соціальних дисциплінах у зв’язку зі зростанням числа сексуальних розладів і безпліддя, значимістю для збереження репродуктивного здоров’я. Незважаючи на таке важливе місце, що займає сексуальність людини, вона відносно рідко ставала предметом власного психологічного дослідження. Існуючі психологічні дослідження, особливо вітчизняні, залишаються вкрай фрагментарними, торкаючись в основному області психопатології або патофізіології .
Список використаних джерел:
1. Толмен Э. Ч. Поведение как молярный феномен / Э. Ч. Толмен // История психологии / Под ред. П. Я. Гальперина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. – С. 107–124.
2. Уотсон Дж. Психология как наука о поведении / Дж. Уотсон // Бихевиоризм. – М.: АСТ, 1998. – С. 251–672.
3. Васильченко Г. С. Сексуальные нарушения при акцентуациях характера и психопатиях [Текст] / Г. С. Васильченкц Ю. А. Решетняк. – М., 1990.
4. Сексопатология. Справочник / Г.С. Васильченко, Т.Е. Агаркова, С.Т. Агарков и др. / под ред. Г.С. Васильченко. – М.: Медицина, 1990.
5. Мастерс У. Мастерс и Джонсон о любви и сексе / Мастерс У., Джонсон В., Колодны Р.; под ред. Г.С. Васильченко. – СПб., 1991.
6. Gagnon J. H. Sexual Conduct / J. H. Gagnon, W. Simon. – Chicago, IL: Aldine Press, 1987.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter