Податкове планування наразі є одним із найважливіших елементів процесу управління оподаткуванням на підприємстві, оскільки від якості його організації та результатів здійснення безпосередньо залежить фінансовий стан підприємства не тільки в даний конкретний період часу, а й в перспективі. Корпоративне податкове планування – це не одноразова подія, це безперервний процес, який пов’язаний із систематичною постановкою цілей та підготовкою і здійсненням певних заходів, спрямованих на досягнення цих цілей [5].
Корпоративне податкове планування передбачає визначення цільових орієнтирів, які формуються під впливом зовнішнього середовища (державна податкова політика) та враховують специфіку, стратегічні і тактичні цілі діяльності підприємства та організацію внутрішньої системи менеджменту.
Для кожного підприємства цілі податкового планування та шляхи їх досягнення можуть бути різними. Проте, під час постановки цілей податкового планування, розробки процесу податкового планування та його здійснення, визначальне значення мають принципи податкового планування, так як саме принципи визначають положення, що характеризують сутність, основу податкового планування [3]. Виходячи з цього, логічним є висновок про те, що принципи корпоративного податкового планування лежать в основі його організації і здійснення. Це зумовлює необхідність чіткого визначення та коректного формулювання принципів корпоративного податкового планування.
Вивчення, критичний аналіз та узагальнення наукової літератури [1; 2; 3; 4; 5], дозволило визначити наступні принципи корпоративного податкового планування: законності, оптимальності, цілеспрямованості, оперативності, перспективності та взаємодії.
Принцип законності передбачає чітке дотримання чинного податкового законодавства. Його реалізація ґрунтується на повному виключенні можливостей ухилення суб’єкта господарювання від сплати податків, які мають бути сплачені відповідно до наявних об’єктів оподаткування та реальних результатів господарської діяль¬ності підприємства.
Принцип оптимальності передбачає пошук і використання найбільш ефективних управлінських рішень, які забезпечують мінімізацію бази оподаткування. У процесі реалізації загальної стратегії свого економічного розвитку, підприємство у тактичних господарських рішеннях, повинно широко використовувати можливості мінімізації бази оподаткування відповідно до альтернатив, дозволених діючим податковим законодавством і, у першу чергу, відповідно до встановленої системи прямих і непрямих податкових пільг. Схеми податкового планування повинні логічно і природно вписуватись у бізнес-середовище функціонування підприємства та бути дієвими чинниками законного зниження податкового навантаження.
Принцип цілеспрямованості передбачає цілеспрямований вплив на різні елементи бази оподаткування залежно від груп податків і зборів за джерелами їх сплати, а саме: податків та зборів, що включаються до ціни продукції; податків та зборів, що входять до собівартості продукції; податків та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку. Саме це визначає необхідність диференційованого підходу до організації податкового планування в розрізі груп податків і зборів за джерелами їх сплати.
Принцип оперативності передбачає оперативне реагування на зміни чинного податкового законодавства та їх врахування під час податкового планування. Податкова стратегія підприємства має оперативно корегуватись із врахуванням всіх змін у чинному податковому законодавстві та державній податковій політиці, оскільки без врахування цих змін ефективність податкового планування буде зведена нанівець (іноді зміни у системі державного податкового регулювання можуть бути настільки вагомими, що задля підтримання оптимального рівня податкового навантаження підприємству потрібно не лише коригувати податкову стратегію, але й змінювати порядок провадження господарських операцій й напрями господарської діяльності).
Принцип перспективності означає передбачення наслідків застосування різних методів і схем оптимізації оподаткування.
Принцип взаємодії передбачає, що в процесі податкового планування повинні брати участь не тільки фахівці з податкового менеджменту, але й спеціалісти інших економічних служб підприємства: фінансисти, бухгалтери, маркетологи, юристи.
Дотримання означених вище принципів забезпечить ефективність функціонування всієї системи корпоративного податкового планування.
Список використаних джерел:
1. Адамик О.В. Податкове планування: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2005. – 99 с.
2. Вылкова Е., Романовский М. Налоговое планирование. Санкт-Петербург: Питер, 2004.– 634 с.
3. Иванов Ю. Б., Карпова В. В., Карпов Л. Н. Налоговое планирование: принципы, методы, инструментарий: монография. Харьков: ИД «ИНЖЭК», 2006. 272 с.
4. Крисоватий А. І., Кізима А. Я. Податковий менеджмент: навч. посіб. Тернопіль: Карт-бланш, 2004. 304 с.
5. Налоговый менеджмент: учебник / под. ред. А. Г. Поршнева. Москва: ИНФРА-М, 2003. 442 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter