Економічна інтеграція світового ринку країни потребує не тільки промислової кооперації та використання новітніх технологій, а й єдиної методології оцінки економічних процесів, зокрема сутності визнання операційних витрат у системі бухгалтерського обліку, які є найбільш впливовою статтею при визначенні фінансових результатів підприємством. Тому перехід до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ (IFRS)) в Україні став, з одного боку, добровільним, а з іншого, законодавчо-регламентованим. Проте, підприємства стикнулися з невідповідностями відображення даного питання в національних бухгалтерських стандартах відповідно до міжнародних, що в свою чергу може призвести до протирічь в обліковій політиці.
Тематика дослідження проблеми визнання операційних витрат в МСФЗ (IFRS) та П(С)БО є актуальною для виключення всіх суперечливих складових та створення єдиної міжнародної законодавчої бази з регулювання бухгалтерського обліку на тлі наближення перспективи вступу України до Європейського Союзу та співпраці з зарубіжними компаніями.
Порівнюючи визнання та економічну сутність витрат діяльності за міжнародними та національними положеннями, можна виділити такі основні критерії, як регламентуючі стандарти, визначення термінів, визнання, оцінка і класифікація. Так, узагальнена порівняльна характеристика таких витрат за П(С)БО та МСФЗ (IFRS) наведена в таблиці 1.
Зазначимо, МСФЗ (IFRS) не має одного спеціального стандарту, що регулює облік витрат і відображення їх у звітності. Поняття витрат розкривається наступними положеннями: МСБО (IAS) 1 «Подання фінансових звітів», МСБО (IAS) 16 «Основні засоби», МСБО (IAS) 18 «Дохід», МСБО (IAS) 23 «Витрати на позики», МСБО (IAS) 38 «Нематеріальні активи» та інші. Що стосується національних стандартів, то засади формування в обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації щодо витрат регулює П(С)БО 16 «Витрати» [5], НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (в частині визначення терміну) та інші [4].
Як видно з таблиці 1, визначення суті витрат, їх визнання та оцінка за міжнародними та національними стандартами ідентична, проте суперечності починаються зі класифікації та групування витрат діяльності. Існують також відмінності у відображенні витрат майбутніх періодів. Під час підготовки звітності за міжнародними стандартами слід здійснити перекласифікацію таких витрат. З цією метою проводиться аналіз кожної статі та застосовуються критерії визнання, описані в МСФЗ (IFRS) [2].
Суттєві відмінності існують в складі витрат, які формують собівартость реалізованої продукції, робіт, послуг. Так, згідно П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Відповідно, питання собівартості в МСФЗ (IFRS) визначають в МСБО (IAS) 2 «Запаси», так, собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан [3].
Для національної фінансової звітності основним документом для відображення витрат звітного періоду є «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)». Особливу увагу необхідно приділити двом варіантам відображання витрат підприємства у звітності за міжнародними стандартами. Згідно з МСБО (IAS) 1 «Подання фінансових звітів» підприємство на власний розсуд може обрати один з варіантів представлення такої інформації залежно від потреб аналізу витрат із застосуванням їх класифікації [2]:
1) за характером витрат;
2) за функціями витрат.
Перший метод є більш простим щодо застосування, так, витрати, не перерозподіляючи їх функціонування у процесі виробництва, об’єднується за характером. На противагу, функція витрат розкриває інформацію про собівартість реалізації продукції, відокремлюючи її від інших витрат підприємства. Цей метод відображення витрат надає більш релевантну інформацію, але, у той же час, він є більш суб'єктивним, ніж перший, та потребує розкриття додаткової інформації про характер витрат і деталізації їх функцій у виробничому процесі.
Таким чином, розкриття інформації щодо визнання та оцінки витрат діяльності за вітчизняними стандартами в цілому відповідають міжнародним.З іншого боку, є декілька розбіжностей, так, зокрема у питаннях класифікації витрат, розмежуванні їх за елементами, визначення виробничої собівартості реалізованої продукції, спосіб подання інформації про витрати діяльності у звітності тощо. Відмінні риси між П(С)БО та МСФЗ (IFRS) зумовлені тим, що міжнародний обліковий стандарт носить загальний рекомендаційний характер та не враховує національних особливостей ведення бухгалтерського обліку. Проте, удосконалення діючих національних стандартів залишається актуальним, що слугуватиме як успішній євроінтеграції, залученні іноземних інвестицій, співпраці з зарубіжними компаніями, так і прозорому висвітленні інформації у фінансовій звітності.
Список використаних джерел:
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ. Дата оновлення 14.11.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення 10.12.2020).
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів» : затв. Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів від 19.06.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення 10.12.2020).
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси» : затв. Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів від 01.01.2005 URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення 10.12.2020).
4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : затв. наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73. Дата оновлення 23.07.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення 10.12.2020).
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» : затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318. Дата оновлення 09.08.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення 10.12.2020).
|