Для кожного підприємства, в тому числі і аграрної сфери, оцінювання наявності та ефективності використання основних ресурсів є досить важливим і необхідним, як для діагностики поточного стану, та і для забезпечення більш повного та ефективного управління ресурсами і конкурентоспроможністю загалом. На даний час існує багато методичних підходів до визначення показників вимірювання наявності, складу, структури та ефективності використання ресурсів підприємства. При чому, ці методичні підходи не суперечать один одному, а детально розкривають окремі сторони предмету дослідження і мають взаємодоповнюючий характер. Розглянемо основні підходи вчених до оцінки ресурсів підприємств аграрної сфери.
На думку Кустріч Л. О. [1, С. 615], сукупну оцінку виробничо-ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств потрібно проводити за трьома групами ресурсів: земельними (площа с/г угідь, їх структура і якість); матеріально-технічними й фінансовими (вартість і обсяги основних виробничих фондів с/г призначення, матеріальних оборотних і фінансових коштів, динаміка їх оновлення ступінь зношуваності); трудовими (середньорічна чисельність працівників, їх статево-віковий та професійний склад тощо).
Мельник О. В. [2, С. 208] пропонує наступні показники оцінки використання виробничих ресурсів аграрного сектора економіки: землевіддача, землемісткість, частка с/г угідь у загальній земельній площі, частка ріллі в структурі с/г угідь, частка посівів с/г культур в площі ріллі, фондовіддача, фондомісткість, рівень рентабельності основного капіталу, фондоозброєність праці, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт працездатності населення, коефіцієнт використання трудових ресурсів, трудомісткість виробництва продукції, виробіток продукції.
В свою чергу, Гнатишин Л. Б. [3, С. 454], виділяє такі показники для оцінки виробничого потенціалу фермерського господарства: фондозабезпеченість, фондоємність, фондовіддача, фондоозброєність, енергозабезпеченість, енергоозброєність, електроозброєність, коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, рентабельність активів, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт загального покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт стабільності економічного зростання, коефіцієнт якості дебіторської заборгованості, рентабельності власного капіталу, оборотність кредиторської заборгованості, рентабельність позичкового капіталу, рентабельність інвестицій, ефективність прийняття управлінських рішень, продуктивність праці, коефіцієнт кадрового забезпечення, динаміка частки працівників з вищою освітою, коефіцієнт стабільності трудового потенціалу, коефіцієнт мотивації працівників, частка щорічного оновлення продукції в загальному обсязі виробництва, питома вага витрат на НДДКР у загальній сумі витрат господарства, рентабельність інновацій, рентабельність інвестицій, спрямованих в інноваційну діяльність господарства, динаміка частки іноземних інвестицій, спрямованих в інноваційну діяльність господарства.
В свою чергу, Борисова І. С. [4] зазначає, що методичні підходи, які використовуються в даний час до кількісної оцінки використання виробничих ресурсів, не повністю відображають специфіку аграрного виробництва будучи малопридатними для нього. На відміну від них, автором, пропонуються відповідні функціональні залежності у системі «виробничі ресурси – сільськогосподарська продукція», що відображають динаміку спадної окупності ресурсів кінцевим продуктом, фіксують абсолютні економічно доцільні й екологічно безпечні межі насичення ресурсами землеробства, допускають планове регулювання не окремих ресурсів, а їх системи, збалансованої щодо біологічних вимог сільськогосподарських об’єктів.
На нашу думку, при оцінці ефективності використання виробничих ресурсів, наприклад, фермерського господарства, необхідно вираховувати наступні показники: земельні ресурси (землевіддача, землемісткість, урожайність с/г культур, виробництво основних видів продукції рослинництва в розрахунку на 100 га ріллі, ц), основні засоби (рівень зносу ОЗ, фондомісткість, фондовіддача, фондорентабельність), матеріальні ресурси (коефіцієнт використання матеріалів, матеріаловіддача, матеріаломісткість, прибуток на одиницю матеріальних витрат), трудові ресурси (плинність кадрів, продуктивність праці, трудомісткість, прибуток на одного працівника).
Загалом, на підприємствах аграрної сфери, можуть обирати для діагностики ресурсів той чи інший підхід, чи їх поєднання, головне щоб обрана система показників, в результаті оцінки, надала якомога більш повну інформацію щодо наявності, стану та ефективності використання власних основних ресурсів.
Список використаних джерел:
1. Кустріч Л. О. (2017). Діагностика та оцінка виробничо-ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. Випуск 19. С. 614–620.
2. Мельник О. В. (2017). Управління виробничими ресурсами в аграрному секторі України : дис. на здоб. наук. ст. канд. екон. наук : 08.00.04. Вінницький національний аграрний університет, Вінниця. 226 с.
3. Гнатишин Л. Б. (2018). Відтворення виробничого потенціалу фермерських господарств : дис. на здоб. наук. ст. доктора екон. наук : 08.00.04. Львівський національний аграрний університет, Львів. 506 с.
4. Борисова І. С. (2009) Організація та ефективність використання виробничих ресурсів сільськогосподарськими підприємствами регіону : анотація до дис. на здоб. наук. ст. доктора екон. наук : 08.00.04. URL : http://www.disslib.org/orhanizatsia-ta-efektyvnist-vykorystannja-vyrobnychykh-resursiv.html (дата звернення: 10.11.2020).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter