Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні викликали зміни соціально-економічного і політико-правового статусу організацій. В цих умовах перед багатьма підприємствами виникли складні задачі, що пов’язані насамперед з їх здатністю до виживання в умовах кризи, структурною перебудовою і створенням потенціалу для стабільного стійкого розвитку.
Стратегічною метою державної політики в галузі охорони здоров’я України є поліпшення здоров’я населення на основі надання та забезпечення його якісною і доступною медичною допомогою, розширення заходів профілактики та виховання культури здорового способу життя. Загальнонаціональним завданням системи охорони здоров’я України є зміцнення здоров’я населення.
Впродовж попередніх років стан охорони здоров’я в Україні характеризувався як кризовий, про що свідчать негативні тенденції в таких трьох групах показників як: показники відтворення населення, показники розвитку дітей та пристосування населення до умов зовнішнього середовища. Здоров’я населення України є важливим компонентом демографічної ситуації, стабільності і національної безпеки держави. В умовах переходу до нових видів соціально-економічних відносин перед закладами охорони здоров’я постає задача, з одного боку, по оперативному і гнучкому реагуванню на нестабільність оточуючого ринкового середовища, а з іншого – по створенню тривалої політики і планів розвитку закладів.
Проблема розвитку стратегічного управління медичною установою в Україні на даний час набуває особливого значення. Аналіз існуючих підходів до стратегічного управління організаціями охорони здоров’я в українській та закордонній практиці дозволив визначити, що в цілому українські організації охорони здоров’я знаходяться на етапі стихійного формування системи стратегічного менеджменту. В даний час в більшості медичних установ відсутня чітко визначена і ефективна система стратегічного управління, яка здатна вирішувати і управлінські і економічні завдання.
В умовах інноваційної економіки існує гостра необхідність пошуку і застосування найбільш ефективного інструменту стратегічного управління організаціями охорони здоров’я, який включатиме в себе стратегічний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, управління ресурсним потенціалом та підходи до стратегічного планування і прогнозування.
Багато державних медичних закладів вийшли на новий рівень розвитку і здатні запропонувати пацієнтам високу якість медичної допомоги. Тому підвищення рівня стратегічного менеджменту являється необхідною умовою їх конкурентного виживання в умовах господарювання, що створились в даний час впродовж реформування системи охорони здоров’я в Україні.
Стратегічне управління передбачає постановку цілей і задач медичним закладам, підтримання певних взаємовідносин між ними і оточуючим середовищем, досягнення своїх цілей у відповідності їх внутрішнім потенціалам і дозволяють зберегти сприйнятливість до зовнішніх і внутрішніх потреб. Від рівня розвитку і ефективності стратегічного управління розвитком залежить майбутнє закладів охорони здоров’я, їх можливість вижити в довгостроковій перспективі, оскільки в умовах швидко ростучої конкуренції на ринку медичних послуг та швидко змінюваної обстановки необхідно не тільки концентрувати увагу на вирішенні існуючих проблем, але і вироблення довгострокової стратегії, яка б дозволяла медичним закладам визначати перспективи свого розвитку.
Формування стратегії розвитку медичної установи являє собою ретельну, систематичну підготовку до майбутнього, яка здійснюється вищим керівництвом. Вибір місії є першим і одним із відповідальних рішень при стратегічному плануванні, оскільки саме вона служить орієнтиром для всіх наступних етапів планування і водночас накладає певні обмеження на напрями діяльності закладу при аналізі альтернатив розвитку. Похідними від місії являються цілі і задачі медичного закладу. Визначення цілей – дуже важливий етап планування, оскільки на досягнення цих цілей буде спрямовуватись вся наступна діяльність підприємства.
Будь-який медичний заклад — це надзвичайно складна система з великою кількістю цілей. До основних їх видів належать виробничі цілі (зокрема, показники результативності медичної допомоги), підвищення продуктивності, зміни асортименту медичних послуг, забезпечення фінансовими ресурсами, зміни в структурі закладу, покращення компетентності людських ресурсів та ін.
Наступним кроком стратегічного менеджменту є аналіз середовищ організації – зовнішнього і внутрішнього. Аналіз середовища і способи та методи його здійснення спрямовані на встановлення загроз і можливостей, які з’являються у зовнішньому середовищі по відношенню до закладу, і сильних і слабких сторін, які характерні для даної організації. Саме для вирішення цієї задачі і розроблені прийоми аналізу середовища, які використовуються в стратегічному управлінні. Одним з широко визнаних підходів, які дозволяють провести сумісне вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища, являється метод SWOT.
Однією з суттєвих проблем управління стратегічним розвитком медичного закладу є слабкий або відсутній зв’язок проектів та стратегічного плану розвитку – великі фундаментально сплановані проекти не прив’язані до загального курсу розвитку підприємства (медичного закладу), або ж мають суттєві розбіжності між ходом впровадження проекту і стратегічним планом закладу.
В медичній галузі основою закладу, на відміну від інших сфер, є людський потенціал, який скеровує свою діяльність на запити пацієнтів, оперативно реагує та проводить зміни в галузі, які орієнтовані та відповідають викликам зовнішнього оточення. Саме таке гнучке реагування дозволяє досягти конкурентоспроможності, що, в свою чергу дає можливість закладу триматись на плаву в перспективі, розвиваючись і досягаючи мети.
Наразі стратегічне управління є суттєвим фактором успішного виживання в складних умовах реформування та непростих ринкових умовах, тим не менш, часто в діяльності різних закладів можна бачити відсутність стратегічності, що, на жаль, часто призводить до поразки в боротьбі з конкурентами.
В даний час, час реформ, стратегічне управління розвитком медичного закладу необхідно проводити із використанням інновацій, як медичних, так і управлінських. Одним із основних стратегічних завдань під час реформи другої ланки надання медичної допомоги є перехід до оплати діяльності лікарень на основі конкретно наданих медичних послуг – принцип «гроші ідуть за пацієнтом».
Таким чином виклики сьогодення свідчать про зростання ролі застосування стратегічного управління розвитком медичних закладів державного типу, зокрема можна виділити наступні фактори:
- охорона здоров’я тривалий час перебуває в умовах кризи;
- ростуть вимоги населення до забезпечення відповідної якості надання медичної допомоги;
- реформа охорони здоров’я та адміністративна реформа, що проводяться наразі, ведуть до зміни умов функціонування лікарні і виникнення невизначеності в їх роботі;
- користувачі медичними послугами змінюють свої позиції, вимагають ускладнення і диверсифікації цих послуг;
- впроваджуються нові принципи фінансування діяльності закладів охорони здоров’я;
- стрімко розвивається приватна медицина і виникає конкуренція за споживача/пацієнта;
- з’являються ефективні інноваційні, стратегічно активні заклади охорони здоров’я і виникає внутрішня конкуренція;
- розвиток в закладах охорони здоров’я дозволеної госпрозрахункової підприємницької діяльності, яка має зовсім інші мотиви і механізми реалізації, ніж основна діяльність (орієнтація на так звані платні послуги).
Важливо, щоб в теперішніх умовах медичні заклади максимально наситили інтернет-ресурси та довідкові програми інформацією про себе, а також відслідковували відгуки про свою діяльність, формували позитивний імідж.
Керівництву лікарень необхідно також проводити аналіз між діючими на ринку конкурентами, визначаючи суттєві обставини, які визначають суперництво в галузі, такі як репутація, асортимент послуг, технічне оснащення, концентрація лікувальних закладів, місцезнаходження, якість послуг, рівень сервісу, цінова політика і т.ін. В непростих умовах сьогодення ключовим завданням очільника медичного закладу є створення таких умов і такого психологічного клімату, у якому кожен співробітник зможе з надією дивитись у майбутнє і бути готовим до реформи у системі охорони здоров’я.
Список використаних джерел:
1. Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. Підручник для студентiв вищих медичних навчальних закладiв І - ІІІ рівнів акредитації. Київ, ВСВ "Медицина", 2011. 208 с.
2. Інтернет-ресурс Про медичну реформу: публічно і непублічно. URL: https://www.umj.com.ua/article/106843/pro-medichnu-reformu-publichno-i-nepublichno
3. Лепський В.В. Стратегічне управління сучасними медичними закладами. Вісник Черкаського державного технологічного університету. №4. 2016
4. Москаленко В.Ф. Соціальна медицина і організація охорони здоров’я (для студентів стоматологічного факультету)/ за ред. В.Ф.Москаленка, Київ: Книга плюс, 2013, 328 с.
5. Стефанишин Л.С. Теоретико-методичні основи стратегічного управління закладом охорони здоров’я. Журнал Економіка та управління національним господарством. 2019. Випуск 30.
________________
Науковий керівник: Самарічева Тетяна Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування, Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter