Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 «Про порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими документами, статистичною та фінансовою звітністю, різними договорами, розпорядчими та іншими документами об’єкту контролю [1]. Дослідження первинних документів за законністю та доцільністю відображення в них господарських операцій, суттю, змістом – найважливіший напрям проведення ревізій на підприємстві. У документальному оформленні господарських операцій підприємства керуються законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XІV, котрий визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні [2] та з наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» [3].
Основною метою такої перевірки є з’ясування доцільності проведення господарських операцій, правильності їх документального оформлення, змісту.
Ревізія може здійснюватися як вибірково так і суцільним методом. При виявленні ревізором фактів розтрат, порушень, зловживань – необхідно здійснити суцільну перевірку. Детальна перевірка розкриває суть операцій та різних дій підприємства, що дає змогу теж зробити висновки про ефективність праці підприємства. Процес ревізії документів досить довготривалий та клопіткий, адже ревізору необхідно старанно здійснювати перевірку документів, щоб не втратити фактів підробки, заміні цифр, виправлень, особливу увагу звертають на документування сумнівних операцій. Часто при неправильному документуванні підприємство приховує розкрадання грошових коштів, основних засобів, матеріалів, запасів, та іншого, а це в подальшому може призвести до банкрутства підприємства, або кримінальної відповідальності за свої вчинки.
Для розкриття різних зловживань широко застосовуються методи зіставлення даних. Співставлення облікових даних про рух цінностей підприємства або його підрозділів за датами завершення операцій дає можливість виявлення списання цінностей (сировини, матеріалів) на виробництво у більшій кількості, ніж їх оприбутковано на конкретну дату. Факти складання фіктивних документів, здійснення у документах приписок, що свідчать про наявність не відвантажених цінностей або їх неповного оприбуткування, виявляються у ході порівняння примірників документів у сторін господарської операції, а також при зіставленні декількох документів, які мають відношення до однієї і тієї ж операції.
Комплексне дослідження облікової інформації доповнює фактичний контроль при проведенні ревізій підприємств.
Список використаних джерел:
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 «Про порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-2006-%D0%BF#Text.
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakоn.rada.gоv.ua/laws/shоw/996-14#Tеxt .
3. Наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakоn.rada.gоv.ua/rada/shоw/v0352202-95#Tеxt .
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter