У сучасних умовах розвитку економіки загострюється конкурентна боротьба між суб’єктами господарювання у міжнародному, національному, регіональному, міжрегіональному та локальному вимірах. Посилення кризових явищ в економіці країни обумовлює необхідність застосування на підприємствах важливого інструменту для успішного їх функціонування у нестійкому ринковому середовищі - конкурентної політики. Необхідно констатувати, що на даний час рівень конкурентоспроможності продукції багатьох вітчизняних підприємств є низьким, зважаючи на застарілу матеріально-технічну базу і технології, спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів, недостатній рівень якості продукції та її невідповідність світовим стандартам не вистачає фінансових ресурсів для впровадження нових ідей і нововведень. Беручи до уваги викладене вище, обрану тему дослідження слід вважати актуальною і своєчасною.
Конкурентна політика є ключовою складовою економічної політики підприємства, адже включає такі елементи як взаємодія з прямими конкурентами, правила конкуренції, що діють на відповідному ринку, закони конкуренції, які не залежать від галузі, в якій функціонує підприємство.
М. Бурда і Ч. Виплош трактують конкурентну політику як таку, що спрямована на зростання виробництва [1]. Пожуєв О.В. зазначає, що конкурентна політика являє собою процес управління господарюючим суб'єктом власними конкурентними перевагами у процесі конкурентної боротьби з метою задоволення потреб свого розвитку, отримання більш високого економічного ефекту із застосуванням методичного інструментарію, який не суперечить чинному законодавству [2].
Інший автор вважає, що конкурентна політика підприємства є системою принципів та базових основ провадження конкурентної боротьби, що включає комплекс економічних, маркетингових, інноваційних та організаційних заходів. Напрями реалізації цих заходів формуються в залежності від типу конкурентного середовища, в якому функціонує підприємство, наявних конкурентних переваг і потенціалу [3]. Досить цікавим є трактування конкурентної політики Полянською Г., яка зазначає, що конкурентна політика - це загальна концепція дій та рішень, прийнята з метою досягнення підприємством стратегічних цілей [4]. Паламарчук Г. визначає конкурентну політику як систему заходів, направлених на формування конкурентного середовища [5].
Враховуючи вищевикладені трактування, на наш погляд, конкурентна політика – це система принципів, правил конкуренції та розробленого на підприємстві, під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища, комплексу заходів, яка направлена на забезпечення стабільного функціонування підприємства та підвищення рівня його конкурентоспроможності. Варто зазначити, що до комплексу заходів, як правило, відносять маркетингові, інноваційні, організаційні та соціально-економічні заходи, реалізація яких дозволить підприємству своєчасно реагувати на зміни конкурентного середовища і максимально задовольняти потреби споживачів. Формування конкурентної політики повинне базуватись на принципах системності, комплексності, науковості, контролю, всебічного охоплення всіх напрямів функціонування підприємства.
Як зазначає Халімон Т.М., основними орієнтирами конкурентної політики мають бути:
– здійснення контролю за конкурентним впливом на підприємство;
– розширення клієнтської бази;
– сприяння інноваційному розвитку;
– нарощення конкурентних переваг підприємства;
– примноження компетентностей суб’єкта господарювання;
– підвищення рівня конкурентоспроможності [3].
Значний вплив на конкурентну політику підприємств здійснюють зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) фактори. До зовнішніх факторів варто віднести політичні, економічні, соціальні, правові, технічні, технологічні та екологічні чинники. Як відомо, внутрішні фактори залежать безпосередньо від діяльності самого суб’єкта господарювання і включають, перш за все, сформовану систему менеджменту (стратегічного, фінансового, кадрового, інноваційного, інвестиційного, маркетингового) та наявність всіх видів ресурсів (трудових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних) та ін.
Таким чином, використання підприємством конкурентної політики в своїй діяльності дозволить йому вийти на нові ринки, вдосконалити асортимент продукції та форми її реалізації, впровадити нові технології у виробничий процес, здійснити диверсифікацію виробництва, а головне, постійно підвищувати свою конкурентоспроможність у нестійкому ринковому середовищі.
Список використаних джерел:
1. Бурда М. Макроекономіка: Європ. Контекст / М. Бурда, Ч. Виплош ; пер. з англ. – К. : Основи, 1998. – 469 с.
2. Пожуєв О.В. Конкуренція та конкурентна політика підприємства під впливом державного контролю. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2010. Вип. 43. С. 233-246.
3. Халімон Т.М. Конкурентна політика підприємства: сутність, принципи, орієнтири та підходи формування /Т. Халімон // Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2017. №7. С.155-160.
4. Полянська А. Формування конкурентної політики вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання / А. Полянська // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2009. – № 657. – С. 293-298
5. Паламарчук Г. Конкурентна політика в перехідній економіці / Г. Паламарчук //Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 3–4. – С. 20.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter