Під промисловою політикою слід розуміти, цілісну та скоординовану систему заходів державних органів влади, направлену на розвиток промисловості в цілому та окремих (пріоритетних) її галузей, що підкріплюється відповідними механізмами реалізації (стимулювання, регулювання та контроль через відповідні інститути держави та ринку), спрямованими на розв’язання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектора: зростання обсягів та зміна структури промислового виробництва, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та окремих її галузей, тощо [1]. З огляду на вищезазначене можемо вважати, що основною метою промислової політики є створення умов для розвитку виробництва товарів та послуг, які забезпечать конкурентоспроможність вітчизняного виробника та задовольнять потреби безпосередніх споживачів.
Сучасний стан розвитку промислового комплексу визначається рядом аспектів, а саме:
1) недостатньою орієнтацією на виробництво продукції кінцевого споживання;
2) домінуванням видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини;
3) застарілими технологіями у більшості галузей (за наявності унікальних високотехнологічних виробництв);
4) високою матеріало- та енергоємністю виробництва при майже монопольній залежності від імпорту енергоресурсів;
5) втратою традиційних ринків збуту в СНД і країнах Східної Європи;
6) розривом кооперованих зв’язків у межах СНД;
7) високим ступенем зношеності основних фондів;
8) деформованою структурою виробництва;
9) неконкурентоспроможністю більшої частини вітчизняної продукції через низьку якість і моральну застарілість, що поглибилась у зв’язку із встановленням світових цін на енергоносії;
10) відсутністю платоспроможного споживчого попиту і недосконалістю пропозицій через недорозвиненість системи дослідження кон’юнктури ринку і маркетингу [2].
Важливим аспектом в стимулюванні розвитку промислової політики є створення різноманітних методів, підходів та механізмів, які забезпечать зростання виробничого потенціалу вітчизняних підприємств [3].
На даний час, промисловий сектор економіки в країні зумовлений нестабільним розвитком та не ефективною діяльністю, що в свою чергу це не дає можливості розглядати його, як потенційний напрямок розвитку та вкладання інвестицій. Промислова політика уособлює в собі набір сегментів, які дають можливість великим підприємствам розвивати свою діяльність, ставати конкурентними та не збитковими, а малим та середнім – забезпечує стабільну початкову діяльність, яка дає всі умови для розвитку та ефективного функціонування.
Одним з основних проблемних питань у розвитку промислової політики є неефективні методи роботи. Станом на сьогодні, спостерігаємо нераціональне використання промислового сектору економіки, що в свою чергу унеможливлює розвиток промислової галузі. Існуюча система реалізації промислової політики не дає можливості зберегти наявного промислового потенціалу та забезпечити розвиток нових підприємств.
Державна стратегія розвитку промислового сектору економіки передбачає в собі розвиток промислових підприємств за європейськими тенденціями, що в свою чергу ставить під загрозу вітчизняне виробництво загалом. Європейські тенденції розвитку промисловості характеризуються методами, які направлені на підтримку та заохочення місцевих товаровиробників, що в свою чергу забезпечують високий рівень економічного розвитку країни (грошові субсидії, спеціальні субсидії для найважливіших нововведень, звільнення від податків при ввезенні матеріалів для промисловості, відшкодування податків, заохочення нових винаходів і відкриттів, тощо).
Важливим аспектом у розвитку промислового сектору є державна підтримка, яка буде забезпечувати необхідними інструменти вітчизняні підприємства, що дасть можливість для його подальшого розвитку підприємництва та ефективного функціонування.
Згідно наведеного, розуміємо, що промислова політика повинна включати в себе усі етапи розвитку та стимулювання діяльності підприємства, що в свою чергу забезпечує ріст соціально-економічного стану як на регіональному так і державному рівнях.
Список використаних джерел:
1. Державне підприємство “Укрпромзовнішекспертиза” http://www.expert.kiev.ua/ua/promislova-politika/pro-promislovu-politiku/;
2. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/272-96-п;
3. Правові засади формування та реалізації економічної політики держави : автореф. дис. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.04 “Господарське право; господарське-процесуальне право” / Д. В. Задихайло. – Х., 2013.
________________
Науковий керівник: Ліфанова Мар'яна Ігорівна, кандидат економічних наук, кафедра міжнародної економіки Західноукраїнського національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter