Основою ринкової економіки є відносини власності, які в системі бухгалтерського обліку виражені категорією «власний капітал». Підприємство, що відокремлено від інших здійснює господарську діяльність, повинно володіти капіталом. Структура і динаміка власного капіталу є найсуттєвішим показником, що визначає фінансовий стан підприємства. Адже роль показника «власний капітал» для підтримання нормального фінансового стану підприємства настільки значуща, що він отримав законодавче підтвердження у Цивільному кодексі України, зокрема, у частині вимог щодо співвідношення статутного капіталу та чистих активів господарських товариств.
Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [1]. В міжнародних стандартах бухгалтерського обліку не використовується такий термін як «власний капітал», еквівалентом до нього в зарубіжній практиці є поняття «чисті активи».
Варто зазначити, що сума власного капіталу - абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображує поточну вартість прав власників фірми [3]. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема його активів та зобов'язань. Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників.
Власний капітал поділяється на такі структурні елементи: зареєстрований (пайовий) капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал та вилучений капітал [4].
Зареєстрований (пайовий) капітал – це юридично оформлена, офіційно об’явлена й належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства.
Статутний капітал – це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами господарюючого суб'єкта згідно з чинним законодавством та являє собою сукупність внесків засновників в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності .
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це чистий фінансовий результат діяльності підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.
Резервний капітал є обов’язковим елементом власного капіталу в усіх господарських товариствах згідно з чинним законодавством. Ст. 87 Господарського кодексу України передбачено створення резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 15% статутного капіталу. Щомісячне відрахування не може бути меншим 5% суми чистого прибутку [2].
Неоплачений капітал – вид капіталу, що виникає завдяки тому, що згідно законодавства підприємство може розпочати свою діяльність маючи в наявності неповністю сформовані вказані види капіталу. Цей вид капіталу являє собою суму боргових вимог до засновників стосовно внесків до статутного капіталу.
Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників Вилучений капітал являє собою фактичну собівартість викуплених акцій власної емісії. Викуплені акції мають бути реалізовані чи анульовані протягом року.
Отже, власний капітал – це власні джерела підприємства, внесені його засновниками, або суми реінвестованого чистого прибутку, які використовуються для формування активів підприємства у грошовій або матеріальній формі. Наявність або відсутність того чи іншого елементу власного капіталу у його структурі залежить, в першу чергу, від організаційно-правової форми підприємства, а для приватних за формою власності підприємств ще й від належності до тієї чи іншої групи. Крім того, на структуру власного капіталу впливають також вимоги законодавства щодо реєстрації внесків учасників.
Процес формування власного капіталу супроводжується рядом проблем, що впливає на управлінський аспект фінансових рішень на підприємстві. Визначені проблеми потребують подальшої детальної розробки як в теорії, так і в практиці фінансового менеджменту та можуть бути вирішені лише за умови вдосконалення чинного законодавства.
Список використаних джерел:
1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1, Затверджене наказом Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]: від 07.02.2013 р. № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28 лютого 2013 р. № 336/22868 – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13/page
2. Господарський кодекс України № 436-15, поточна редакція вiд 02.10.2011 р. /URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15
3. Щербань О. Д. Визначення категорії «власний капітал підприємства» / О. Д. Щербань, М. О. Струкова // Мукачівський державний університет. - 2017.
4. Ареф’єва О. В. Власний капітал підприємства та проблеми його формування / О. В. А реф’єва, І. М. Мягких, Т. Г. Росумака // Інтелект-ХХІ. - 2016. - № 6. - С. 161-169.
________________
Науковий керівник: Бунда Ольга Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту, Київський національний університет технологій та дизайну
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter