Широкомасштабні економічні реформи, які призвели до формування нової економічної системи, основу якої складають ринкові відносини, вихід українських підприємств на міжнародні ринки, потреба в значних іноземних капіталах, а також поступова інтеграція України в європейський економічний простір вимагає переходу до західної практики ведення бухгалтерського обліку і надання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.
На сьогоднішній день питання дебіторська заборгованість є актуальним, оскільки фінансовий стан підприємства в значній мірі залежить від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.
В українському законодавстві питання обліку дебіторської заборгованості регулює П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», в міжнародній практиці використовується МСБО (IAS) 1 «Подання фінансових звітів», МСБО (IAS) 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» та МСФЗ 7 (IFRS) «Фінансові інструменти: розкриття інформації», МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти».
Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату» [1]. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу.
МСБО (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» зазначає, що «Позики та дебіторська заборгованість - це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами або платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку» [2]. Таке тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим порівняно з тлумаченнями наведеними у національних стандартах. На відміну від національних стандартів у міжнародній практиці вся дебіторська заборгованість відноситься до фінансових активів. При цьому відсутнє чітке визначення поняття дебіторської заборгованості.
МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» встановлює, що при первісному визнанні дебіторська заборгованість оцінюється за справедливою вартістю (за вартістю операції), включаючи витрати зі здійснення операції, які прямо пов’язані із придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов’язання [3]. Після первинного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за вартістю, що амортизується, із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
П(С)БО 10 зазначає, поточна заборгованість визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється за первісною вартістю, тобто дебіторська заборгованість відображається в обліку в оцінці, визначеній договором, і залежить від кількості й ціни проданої продукції з урахуванням знижок і надбавок, що надаються постачальником своїм клієнтам і покупцям.
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом, включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Облік дебіторської заборгованості в Україні ведеться на рахунках – 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи», 34 «Короткострокові векселі одержані», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 38 «Резерв сумнівних боргів», у міжнародній практиці ведення обліку зазначеної заборгованості не використовуються коди рахунків, а тільки їх назви: «Рахунки до отримання», «Знижки за оплату у строк», «Втрачені знижки на оплату у строк», «Витрати на сумнівну заборгованість», «Резерв сумнівних боргів».
Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість відображається у формі №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» та формі №5 «Примітки до річної фінансової звітності». У Балансі дебіторська заборгованість, як вже було зазначено, відображається за чистою реалізаційною вартістю.
МСБО (IAS) 1 «Подання фінансової звітності» вимагає відображення торговельної та іншої дебіторської заборгованості у Звіті про фінансовий стан, а рівень деталізації та зазначений резерв сумнівності повинен наводитись в примітках. Для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховуємо резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність несплати рахунків, і вирахувати даний резерв із величини дебіторської заборгованості.
Отже, облік дебіторської заборгованості в Україні чітко регулюється П(С)БО: визначення, оцінка, методи визначення величини резерву сумнівних боргів та розкриття інформації у фінансовій звітності. У міжнародних стандартах бухгалтерського обліку висвітлені основні правила класифікації, оцінки, визнання дебіторської заборгованості, проте не відображена конкретизація цих ознак.
Порівнюючи рахунки, на яких ведеться бухгалтерський облік, слід зазначити, що в зарубіжній практиці, на відміну від національної, не передбачається використання кодів рахунків, а лише їх назви.
Спільним є відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності підприємства, але відображення у примітках до фінансової звітності різниться. Різниця в тому, що за національними стандартами розкривається склад та суми дебіторської заборгованості, а за міжнародними стандартами не передбачається відображення даної заборгованості у примітках.
Відповідність обліку, в тому числі дебіторської заборгованості, світовим вимогам є однією з передумов успішної інтеграції українського бізнесу в міжнародне економічне середовище. Головною відмінністю вітчизняного обліку дебіторської заборгованості від міжнародної практики є те, що він чітко регламентований і не передбачає альтернативи для підприємства, а також те, що МСФЗ розглядають дебіторську заборгованість більш широко з урахуванням тривалого досвіду співпраці з іноземними контрагентами.
Список використаних джерел:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від від 08.10.99. № 237 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99#Text
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 (МСБО 39) «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» IASB; Стандарт, Міжнародний документ від 1 січня 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ips.ligazakon.net/document/MU17053
3. Міжнародний стандарт фінансової звітності (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» : Міжнародний документ від 24.06.2014 / Верховна Рада України. URL : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/929_016
________________
Науковий керівник: Лежненко Людмила Ігорівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і оподаткування, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter