У сучасних умовах розвитку фінансової кризи успішне функціонування підприємств вимагає ефективного використання наявних ресурсів і тісно пов'язане з різними економічними ризиками.
При виборі стратегії зниження ризиків обов’язково необхідно керуватися принципами максимальної оптимальності обраних методів. Саме цією особливістю виділяється хеджування серед інших методів в системі мінімізації ризиків.
Методи хеджування є непростими, їх теоретичне освячення в науковій літературі неоднозначне, це ускладнює формування уявлення про них і обмежує можливості практичного застосування.
У нинішній економічній ситуації в світі потрібні нові підходи, а хеджування є одним з них і судячи з вивченого досвіду досить дієвим.
Хеджування (від англ. Hedge - захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежуватися) - це спосіб страхування реальних угод від ринкового ризику за допомогою створення специфічного портфеля цінних паперів [1].
В Україні підприємства, які мають намір використовувати похідні інструменти для хеджування угод в іноземній валюті, не тільки використовують українське законодавство - П (с) БО 13 «Фінансові інструменти» [2], але також враховують рішення, прийняті в МСФЗ.
Положення П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» аналогічні правилам міжнародних стандартів і в багатьох випадках вони копіюються, оскільки вони засновані на перекладі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Це можна пояснити тим, що в законодавстві України відбувається процес інтернаціоналізації і для створення достовірної і порівнянної інформації в системі бухгалтерського обліку, необхідно адаптувати окремі законодавчі положення до міжнародного (європейського) законодавству.
Підприємства, керівники або ризик-менеджери які цікавляться економічною теорією і останніми науковими розробками в цій сфері, використовують захисні портфелі і опціонні хеджування в своїй діяльності для нейтралізації негативних наслідків, але їх обмежує досить нерозвинений фондовий ринок України.
Для підприємств харчової промисловості, які характеризуються сезонністю виробництва і мають в своєму активі велику кількість короткострокових кредитів, було б доцільно застосовувати різні інструменти хеджу, так як це відомий і дієвий, але не широко застосовуваний в Україні метод.
Наприклад, підприємствам харчової промисловості України варто використовувати такі інструменти:
- портфель з покупкою акцій і продажем колл-опціонів (портфель, який захищає акції);
- багатоперіодичне хеджування (динамічний захисний портфель);
- портфель з акцій і банківського рахунку (портфель, який захищає зобов'язання);
- захисні портфелі засновані на операціях «пут» і ін.
Основними хеджерами на ринку є:
- виробники товарів або власники якого-небудь активу, який вони повинні або бажають продати через якийсь період часу в майбутньому; вони повинні хеджуватися від можливого зниження ціни їх товарів або інших активів;
- споживачі товарів або покупці будь-якого активу, який вони повинні або бажають купити в майбутньому; їх інтерес полягає в тому, щоб захеджировать від ймовірного підвищення ціни надалі;
- оптові торговці або просто торгові посередники, які в залежності від того, мають вони в наявності товар (актив) або тільки збираються його придбати, хеджують або від падіння ціни, або від її зростання.
Одним з інструментів нейтралізації негативних наслідків ризиків у країнах з розвиненою економікою є хедж-фонди.
При застосуванні зазначених фінансових інструментів необхідно враховувати, що вони можуть використовуватися як з метою нейтралізації ризиків зміни цін на окремі позиції активів, так і в спекулятивних цілях
Список використаних джерел:
1. Дегтярев О. В. Обґрунтування пріоритетності розробок на основі якісно-кількісного критерію / Формування ринкових відносин в Україні. № 2 (81). 2008.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти». URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01.
|