Незважаючи на значущість внутрішнього аудиту суб’єктів державного сектору та значне пожвавлення нормативного регулювання його методики і організації, деякі практичні питання потребують вирішення на основі професійного судження аудитора та використання зарубіжного досвіду. Одним із таких питань є активізація практичного використання методичного інструментарію внутрішнього аудиту суб’єктів державного сектору. Доцільним та можливим вважаємо впровадження методів стратегічного менеджменту, а саме SWOT-аналізу та системи ключових показників успіху – КРіs в практику внутрішнього аудиту.
Одним із важливих етапів планування внутрішнього аудиту, є попереднє дослідження об’єкта, визначення та деталізація питань і обґрунтування критеріїв оцінки за кожним із них. Особливу важливість і складність це питання має при проведенні внутрішнього аудиту ефективності, адже ефективність діяльності установи повинна бути інтерпретована відповідними критеріями, які відрізняються в кожному аудиторському дослідженні і залежать від специфіки об’єкту дослідження. Бажано, щоб ці критерії мали кількісний характер та задовольняли таким вимогам, як надійність, об’єктивність, корисність та повнота [1]. Як свідчить міжнародний досвід критерії оцінки можуть встановлюватися різними способами: або на основі визначених в нормативно-правових актах, закріплених в політиках бюджетних установ, або самостійно розроблятися аудиторами. Беззаперечну перевагу слід віддати показникам, які або закріплені в нормативно-правових актах, або визначених в політиках, стратегічних планах бюджетних установ. Вважаємо, що цим вимогам задовольняють інструменти сучасного менеджменту, які використовуються для оцінювання ефективності діяльності організацій. Одним із найбільш прийнятним для потреб внутрішнього аудиту ефективності інструментом є система ключових показників ефективності (KPIs). Її основне призначення - визначення ключових показників, що дозволяє організації забезпечувати реалізацію своїх стратегічних і операційних цілей. Вважаємо, що саме ці ключові показники, які плануються в кількісному вимірі, і слід використовувати в якості критеріїв оцінки об’єкту внутрішнього аудиту, що сприятиме вирішенню двох основних його завдань – оцінці адекватності стратегічних цілей установи її реальним можливостям та фактичного рівня їх досягнення.
Методологія проведення внутрішнього аудиту в державному секторі передбачає оцінювання ризиків на етапі попереднього вивчення об’єкту. Для вирішення цього складного питання Європейським судом аудиторів підготовлений примірний перелік ризикових сфер [1, С. 24]. По суті він є результатом комплексного дослідження внутрішнього середовища установи і описує можливі негаразди (слабкості) в її організаційній структурі, цілях, наявних ресурсах і їх використанні, організації основної діяльності, системи управління та контролю. Водночас не викликає сумнівів, що показники внутрішнього середовища суб’єктів державного сектору суттєво залежать від факторів макросередовища: соціально-економічної політики, векторів реформування системи державних фінансів, організації бюджетного процесу, державного фінансування, упорядкування нормативної бази та ін. Саме ці фактори визначають основні тенденції зміни характеристик внутрішнього середовища суб’єктів державного сектору, їх можливості протистояти ризикам і загрозам. В теорії менеджменту ґрунтовно розроблений і ефективно використовується в практиці метод SWOT-аналізу, який передбачає узагальнення результатів вивчення чинників зовнішнього і внутрішнього середовища у вигляді матриці SWOT-аналізу. Адаптуючи її до потреб внутрішнього аудиту, слід запропонувати наступну її форму (табл.1).
Практичне використання матриці SWOT-аналізу дозволяє не тільки визначати сильні та слабкі сторони, можливості і загрози для діяльності бюджетної установи, а й оцінити суттєвість їх впливу на результати її діяльності. Отже, більш активне використання в практиці внутрішнього аудиту суб’єктів держаного сектору сучасних методичних інструментів із арсеналу менеджменту сприятиме досягненню його основної мети – наданню рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору та підвищенню ефективності процесів управління.
Список використаних джерел:
1. Внутрішній аудит ефективності: методичні засади та практичні аспекти . Методичний посібник. МФУ. – Київ, 2018.- 59с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter