«Саме на управлінцях усіх рівнів лежить завдання зробити все можливе для створення придатного варіанта майбутнього і не дозволити втягти себе у вир невдач» [1].
Матеріали досліджень і багаторічна практика показують, що ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського фактора — інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.
Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру.
Для ефективного управління менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту і мати здібності до керівництва людьми.
Знання сучасного менеджменту потрібні керівникові для оцінки власних підходів до підлеглих. Керівники, які нездатні вивчати власні управлінські підходи, не можуть зрозуміло їх пояснити. Як правило, такі керівники не намагаються встановлювати зворотні зв'язки, нездатні зацікавити своїх підлеглих, відчувають складності при видаванні завдань та доручень. Керівники, які недостатньо розуміють мотивацію працівників, управлінський стиль яких застарів, не відповідають умовам, діяльності організації, обмежені недостатнім розумінням суті управлінської праці на сучасному етапі.
Кожен менеджер повинен уміти, володіти собою оцінюючи себе як унікальний ресурс, щоб таким чином підтримувати свою продуктивність. Є керівники, які ризикують своїм здоров'ям, не вміють правильно "розрядитися", не повністю використовують свій час, енергію та навички, нездатні долати стресовий стан. Деякі менеджери недостатньо динамічні, уникають гострих ситуацій, не розкривають своїх потенційних можливостей, їх ділове життя стає рутинним.
Для ефективного управління людьми та ресурсами потрібно набувати таких навичок керівництва, які залежать від здібностей менеджера до цього. Менеджер, який не вміє добиватися практичних результатів від своїх підлеглих, не має здібностей до керівництва. В колективі, очолюваному таким менеджером, застосовуються неефективні методи праці. Люди відчувають себе незадоволеними і працюють нижче від своїх можливостей. Для того щоб осягти бажаних результатів, менеджер повинен об'єднуватися з членами колективу, використовуючи їх вміння, знання та досвід. Менеджер повинен уміти створити позитивний клімат і ефективні робочі механізми для ефективної праці колективу. У трудових колективах, де панує атмосфера доброзичливості, відкритості, основна частина працюючих задоволена працею. Там же, де цього немає, таких людей значно менше. При цьому потрібно пам'ятати, що наслідки ділових відносин у колективі виходять далеко за межі виробничої діяльності. Складно говорити про гуманність, демократичність, соціальну справедливість, якщо людина повсякденно стикається з порушеннями їх у своїй трудовій діяльності. І навпаки, можна бути твердо впевненим у їх існуванні, якщо повсякденна практика переконує людей в їх наявності і органічному взаємозв'язку з життєдіяльністю трудового колективу.
Сучасний менеджер повинен бути вмілим організатором праці своєї групи. Авторитет керівника нині спирається не на традиційний статус начальника, а передусім на нього самого, як на людину з усіма її якостями. Він підвищується, коли керівник компетентний у праці своїх підлеглих. Однак керівник не повинен без потреб втручатися в роботу підлеглих, оскільки в такому випадку може виникнути невиправдана залежність працівників від свого начальника.
За своїм характером праця менеджера полягає в управлінні діями людей з метою одержання конкретного результату. Праця з управління людьми передбачає, що менеджер добре знає себе, свої здібності та можливості. Він повинен добре знати ї своїх підлеглих, їхні інтереси на роботі і взагалі в житті. Чим краще менеджер знає своїх підлеглих, тим більше у нього можливостей для успіху. Праця менеджера полягає в тому, що він впливає на інших індивідуально чи в складі групи. Тепер дедалі більшого поширення набуває форма управління групою, що передбачає готовність і вміння керівника діяти як член групи. Управління групою - це більш складна справа, ніж управління окремою особою. Тому сучасному керівникові потрібно розвивати в собі насамперед якості керівника групи .
Список використаних джерел:
1. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя – практика, Перев. с англ. Дело, 1991. 320с.
2. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень. К.: Наукова думка, 2000. 135с
3. Карамушка Л. М. Психологія управління / Л.М. Карамушка // Психологія менеджерам та персоналу організацій. — Київ «Міленіум», 2003. 342с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter