В тезах проаналізовано фінансування проблеми оподаткування аграрного сектору в умовах економічної кризи. Виявлено основні тенденції показників фінансування. Проаналізовано важливі макроекономічні показники та необхідність підтримки сфери АПК державою.
Ключові слова: аграрний сектор, виробники сільськогосподарської продукції, бюджетно-податкова політика, виробництво, конкурентоспроможность, сфери АПК.
В процесі забезпечення конкурентоспроможності сфери сільського господарства бюджетно-податкова політика виступає як метод державної підтримки та стимулювання виробництва, тому особливої уваги набувають сьогодні саме проблеми ефективного застосування важелів впливу та стимулювання розвитку діяльності виробників сільськогосподарської продукції
Аналіз показників індексу цін реалізації сільськогосподарської продукції за період 2013-2020 рр. (%) показав стабільну ситуацію, за винятком 2014 р, коли відбулася економічна криза та політичні переформатування влади, що в подальшому спричинило зміни на законодавчому рівні, а також завдало негативного впливу на сферу сільськогосподарських підприємств (рис.1).
Як продемонстровано на наступному рис.2., динаміка середніх значень індексу цін реалізації сільськогосподарської продукції за 2013-2019 рр.(%), побудована за допомогою поліномів третього ступеня, підтверджується їх загальна позитивна тенденція за вказаний період, проте найвищі показники становлять в 2014-2015 рр, а найнижчі середні показники в 2019 р.
В період кризи саме сільськогосподарська сфера продовжує сприяти росту ВВП, залишається наповнювачем бюджету, вагомим антиінфляційним фактором та позитивно впливає на платіжний баланс.
Для підвищення результатів роботи галузі необхідно посилити співпрацю сільгоспвиробників та профільного Міністерства- аграрної політики та продовольства, яке протягом останніх років продовжує втілювати розпочаті реформи та програми розвитку села. Разом з тим, сьогодні не маємо високих результатів внаслідок впровадження реформ в сфері АПК. В результаті переходу до ринкової економіки було спричинено значні зміни в розрізіі структури фінансових ресурсів сільськогогосподарських підприємств, яким необхідно ефективне інвестиційне забезпечення, так як коштів для задоволення власних потреб недостатньо. За офіційними даними [1], протягом 2013-2017рр. виявлено тенденцію до збільшення обсягу капітальних інвестицій в підприємства агробізнесу, за вказаний період стало більше їх на 41,3 млрд. грн., що також підтверджується за допомогою поліномів третього ступеня, які вказують на плавну та стабільну позитивну динаміку (рис. 3).
Наступне джерело коштів для сільськогогосподарських підприємств, тобто сфери агробізнесу, - це бюджетні програми фінансової підтримки. В 2013р. обсяг фінансової підтримки для підприємств сфери АПК становив 4175,43 млн грн, що є дуже високим показником за останні п’ять років. За період 2013-2016рр спостерігаємо тенденцію до зменшення обсягів вказаного фінансування, в цілому на 3964,93 млн грн., що теж підтверджується. У 2017р. в порівнянні з попереднім періодом, обсяг дотацій збільшився на 3217,1 млн. грн., як зображено теж за допомогою полінома третього ступеня, що підтверджує різко позитивну динаміку вказаних показників (рис.4).
Згідно планових показників на 2019 р було запланованим виділення 6,9 млрд грн, проте в кінцевий варіант Державного бюджету були внесені значні зміни, які, в свою чергу, значно скоротили загальний обсяг фінансування з 1 млрд.грн. до 5,9 млрд.грн. Разом з тим, відбулося скорочення обсягів фінансування по двом програмам: в розрізі тваринництва 2019р. направлено 3,5 млрд грн, а не 4 млрд грн., як запланованоя; та на компенсацію вартості сільськогосподарської техніки – 800 млн грн,, а не запланованих 1,3 млрд грн.
Зокрема, показники в розрізі обсягів витрат з державного бюджету на підтримку сфери АПК із врахуванням кредитів, наданих профільному Міністерству аграрної політики та продовольства в 2019 р збільшено понад 15 млрд грн, як представлено також за допомогою поліноміальної лінії тренду третього ступеня, яка підтверджує позитивну динаміку вказаних показників (рис.5.) Існують різні думки науковців та різноманітні науковіпідходи з питань стосовно недоліку механізму спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств. Ми вважаємо, значним недоліком справляння єдиного податку - його механізм, яким не передбачено щорічну переоцінку бази оподаткування.
Проведений аналіз показав, що державна підтримка в сучасних умовах через складний бюрократизм в розрізі процедур, в основу яких закладено принцип ручного розподілу коштів підрозділами сільськогосподарської сфери в обласних адміністраціях, на комітетах, не може сприяти значному покращенню фінансового стану сільгосптоваровиробників та їх стимулюванню виробництва сільгосппродукції. На нашу думку, в процесі оподаткування єдиним податком підприємств сфери АПК, слід здійснити розподіл на відповідні групи, передбачаючи при цьому граничний обсяг доходів, при перевищенні яких товаровиробник сфери АПК втратить право на застосування спрощеної системи оподаткування - єдиного податку, то ж перейде на загальну систему. Ми вважаємо, що це пов’язано з рядом факторів впливу, проте основними є економічна криза та інфляційні процеси. Також вимивання середнього класу та підвищення показників безробіття в сукупності впливають на формування цінової політики, наразі в категоріях попит-пропозиція. Підсилився вплив кризи на показники цін сільськогосподарської продукції також на фоні пандемії, ринки збуту продукції значно обмежені, в т ч і на міжнародному рівні. Процес трансформаційних змін в сфері сільського господарства досі не привели до суттєвого покращення соціального й екологічного стану всіх аграрних територій. Скасування пільг, або запровадження спеціальних режимів оподаткування, що зумовлюватимуть залежність сплачених податків від результатів господарської діяльності, не лише суттєво збільшить витрати аграріїв на адміністрування податків, але й несе ризик викривлення інформації про результати господарювання, зокрема в частині продуктивності в рослинництві і тваринництві. Як наслідок, під питання буде поставлено можливість держави ефективно впливати на ситуацію на ринках продовольства, тобто здійснювати ринкове регулювання.
Список використаних джерел:
1. Електронний ресурс: режим доступу: https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/agroprice/ – офіційний веб – портал Міністерства фінансів України.
2. Кублікова Т.Б.,Курганська Е.І. Система казначейства: управління фінансовими ресурсами// Монографія. – Одеса: ОНЕУ. – 2015. – С.324.
3. Lushpiienko Y., Sandiuk H.and other. Special procedures for electronic public procurement. – Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. Volume 22, Special Issue 2S, 2019y. – p.1–6.
4. Sandiuk H., Lushpiienko N. and other. Special procedures for electronic public procurement.- Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. Volume 22, Special Issue 2S, 2019y. – p.1 – 6.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter