Ефективність функціонування суб’єкта господарювання, зокрема його здатність відповідати високим вимогам ринку, якість задоволення споживчого попиту та ресурсний потенціал є основними чинниками, що визначають конкурентоспроможність підприємства на ринку [1, c.111]. Зазначене потребує відповідного оцінювання рівня конкурентоспроможності суб’єкта господарювання з використанням кількісної та якісної діагностики привабливості підприємства та продукції (товарів, робіт, послуг), що ним пропонуються на ринках. Така діагностика дозволяє визначити ефективність діяльності суб’єкта господарювання, його фінансово-господарський стан у порівнянні із іншими аналогічними підприємствами; сформувати перспективи подальшого розвитку на основі сформованих управлінських завдань та прийнятих управлінських рішень; можливість досягнення стратегічних цілей та завдань на основі розроблених заходів розвитку конкурентних переваг та адаптації підприємства до вимог ринку.
Огляд наукової літератури засвідчує існування множини підходів та методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства, що представлений у наукових науковий доробках вітчизняних науковців [1-5].
Враховуючи різноаспектність об’єктів дослідження кількісні категорії оцінювання конкурентоспроможності підприємства можуть відрізнятися і мати різний економічний зміст та критеріальне направлення. Ґрунтовні дослідження у цій сфері дозволили узагальнити як позитивні, так і негативні сторони щодо використання найбільш популярних методичних підходів оцінювання конкурентоспроможності підприємства (табл. 1). Вибір конкретного методу, чи їх комплексу обумовлюється впливом чинників на об’єкт оцінювання: чинники внутрішнього середовища (фінансові можливості, система обліку, виробничі можливості, маркетингові заходи, система постачання, місце знаходження суб’єкта господарювання, інформаційні ресурси, організаційна структура);чинники зовнішнього середовища (державна політика, соціальні умови, економічні умови, природно-ресурсний потенціал, правове середовище, монополізація економіки, розвиток товарних ринків, ринкова інфраструктура).
Варто відзначити, що умовно методологічний інструментарій, що використовується сьогодні для оцінювання конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на таких трьох наукових підходах:
- маркетинговий або комплексний підхід, якому характерний комплексний аналіз показників (інтегровані, узагальнені, згруповані за певною ознакою тощо) та порівняння їх з існуючими показниками еталонного об’єкта;
- конструкторський або диференціальний підхід, якому характерне здійснення аналізу на основі порівняння фактичних та планових критеріїв, індикаторів, параметрів, вибір яких залежить від об’єкта оцінювання;
- змішаний підхід, якому властиво проведення аналізу комплексу показників (якісних та кількісних) та виокремлення з них найбільш значимих та для повторного аналізу.
Список використаних джерел:
1. Кваско А. В. Аналіз методів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Наукові записки / Scientific papers. 2017. № 1(54). С.111-118.
2. Савченко А. С. Методичні підходи до системного аналізу інтегральних показників конкурентоспроможності підприємств. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 16. С. 67-71.
3. Кузьмін О.Є. Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика: /Монографія/ О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, О.П. Романко; за заг. ред. д.е.н., проф. Кузьміна О.Є. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. – 180 с.
4. Управління конкурентоспроможністю підприємств у сучасних умовах: колективна монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. Шарко М.В. - Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2016. - 177 с.
5. Олещук М. Г. Управління конкурентоспроможністю банківських послуг: дис. на здобуття наукю ступ.к. е. н.: спеціальність 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит». ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ» Суми. 2013. 251с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter