У сучасній економіці знань інформаційні та комунікаційні технології відіграють вирішальну роль в економічному розвитку. Однак, не всі країни та не в однаковій мірі всі сектори економіки дають однакові шанси для виживання бізнесу та / або його потенційного зростання. Інституційна змінна «технологічне поглинання» - це міра спроможності країни щодо поглинання технологій на рівні фірми, про що повідомляє Всесвітній економічний форум. Розповсюдження нової технології та можливість її поглинання є життєво важливим для інноваційних фірм з високим потенціалом зростання.
В цьому контексті, на наш погляд, є доречним проаналізувати Індекс внутрішньокорпоративного впровадження технологій, який відображає, в якій мірі в кожній окремій країні підприємства здатні імплементувати та застосовувати нові технології. Слід зазначити, що 63,3% всіх країн мають відкриті дані для розрахунку даного показника на початок 2017 року. За період з 2012 по 2017 рік в середньому 65,23% усіх країн мають дані за цим показником. В результаті проведеного аналізу серед 139 країн світу пропонуємо виокремити 5 груп країн за Індексом імплементації технологій на корпоративному рівні, який коливається в межах від 1 до 7. Чим більшим є значення Індексу (maх=7), тим більш вагомим та інтенсивним є рівень використання та впровадження нових технологій у виробничий процес; і навпаки.
Отже, відповідно до останніх опублікованих даних на початок 2017 року (Табл.1) до першої та другої групи увійшли високорозвинуті країни світу, які характеризуються ефективною економікою та сприятливим інституційним середовищем, що вдало гармонізує та підтримує розвиток наукового та бізнес сектору, що, в свою чергу, максимально позитивно впливає на рівень впровадження інноваційних технологій. Такі високі показники Індексу зумовлені також досить великою концентрацією фінансових ресурсів, висококваліфікованого людського капіталу, потужних ТНК, впливових науково-дослідних лабораторій та міжнародних організацій.
Представники третьої, найчисельнішої групи країн, – це в більшості розвинуті Європейські країни, країни, що розвиваються, східно-європейського та азійського регіону, а також країни з відносно кваліфікованою та водночас дешевою робочою силою, що дозволяє ТНК та БНК відкривати філіали та дочірні компанії, використовуючи переваги регіону. Так, наприклад, деякі компанії направляють більше прибутку в дочірні структури, що знаходяться в країнах з нульовою або низькою ставкою оподаткування, незалежно від того, наскільки незначний масштаб існуючої там комерційної діяльності. За деякими оцінками, 50 % отриманих за кордоном сукупних доходів транснаціональних корпорацій декларується в країнах, де ефективна податкова ставка становить менше 5 відсотків. Представники четвертої та п’ятої групи мають певні бар’єри на шляху впровадження новітніх технологій, які можуть мати різноманітний характер та природу, наприклад, занадто високі вимоги з точки зору правового регулювання, високу вартість факторів виробництва, або навпаки досить низький рівень інституційного забезпечення, що унеможливлює процес імплементації нових технологій. Однак, навіть найменш розвинуті країни світу, використовуючи, наприклад, цифрові технології, швидко нарощувати або скорочувати масштаби своєї діяльності.
Продовжуючи дослідження впровадження та застосовування нових технологій на корпоративному рівні, проаналізуємо ситуацію щодо динаміки Індексу імплементації технологій на корпоративному рівні в межах країн нашого регіону з 2012 по 2017 роки (останні доступні для аналізу дані). В результаті проведеного дослідження пропонуємо ранжування групи країн, яка містить: представників Європи, зокрема в більшості Східної Європи, деякі з яких увійшли до складу країн-членів ЄС; Грузію, як представника країн з проведеними радикальними реформами; а також Росію та Молдову, як представників СНД. Виходячи з даних, зображених на графіку (Рис.1) можна констатувати, що граничні межі Індексу не зазнали суттєвих змін. Коливання показника за досліджуваний період відбулось лише на 0,2: межі індексу у 2012 році (3,82 – 5,22), у 2017 році (4,09– 5,42). Звідси можна зробити висновок, що за результатами на кінець досліджуваного періоду більшість країн регіону відносяться до третьої групи країн за Індексом імплементації нових технологій (граничні межі 4-5 пунктів), а також три країни (Литва, Латвія, Туреччина) є представниками другої групи (граничні межі 5-6 пунктів). Також слід зазначити, що такі країни як Литва, Туреччина, Латвія та Чехія зберігають позиції лідерів, в Росії спостерігались найбільш високі середньорічні темпи зростання (2,84%), тоді як в Україні найнижчі середньорічні темпи зростання (– 2,16%). Наша країна втратила 0,44 пункти Індексу. У рейтингу серед 139 країн світу Україна посіла 100 місце, втративши 18 позицій.
Таким чином, Україна наразі займає низькі позиції в сфері залучення та імплементації новітніх технологій, що обумовлено слабким та неефективним інституційним середовищем, відсутністю стабільності, непрогнозованою в цілому політикою держави, недостатніми обсягами фінансових ресурсів, високим рівнем конкурентної боротьбі за залучення та впровадження інновацій та технологій, слабким рівнем захищеності прав інтелектуальної власності. Саме тому, на наш погляд, Україні слід приділити більше уваги компаративному аналізу найкращих практик імплементації новітніх технологій в країнах та регіонах світу.
Список використаних джерел:
1. Baller, S., Dutta, S. & Lanvin, B. (Eds.) (2016). Global Information Technology Report 2016. Innovating in the Digital Economy. Geneva: World Economic Forum and INSEAD.
2. Zoltán J. Ács László Szerb Ainsley Lloyd (2017) The Global Entrepreneurship Index 2018 The Global Entrepreneurship and Development Institute, Washington, D.C., USA
________________
Науковий керівник: Поручник Анатолій Михайлович, доктор економічних наук, професор, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter