Перетворення та становлення ринкових відносин, які наразі відбуваються в економічній сфері країни, потребують певних змін та вирішення певних питань в управлінні діяльністю підприємства. Це означає, що у маркетингу, плануванні та управлінні виробництвом та збутом будуть використані нові методичні підходи, а роль економічних методів господарського управління посилиться.
За таких умов підприємства мають досліджувати ринок, складати прогнози розвитку подій на цих ринках, проводити глибокий аналіз діяльності підприємства та його стану. Потім, на основі виконаних досліджень, приймати обґрунтовані стратегічні рішення з приводу реалізації маркетингової політики. Ці рішення мають бути спрямовані на забезпечення міцних конкурентних позицій підприємства на ринку.
Метою даної роботи є аналіз та аргументування концептуальних засад забезпечення, підвищення та збереження конкурентоспроможності підприємства, а також розробка рекомендацій направлених на досягнення чітких конкурентних позицій підприємства в умовах нестійкого зовнішнього середовища. Прикладом для аналізу було обрано ТОВ «Продексим».
На даний момент, основним визначенням конкурентоспроможності підприємства є його здатність до ефективного використання власного потенціалу, зберігаючи при цьому своє положення на ринку серед конкурентів або розширюючи займаний сектор ринку [1].
Наразі, проблема конкурентоспроможності є досить значною для підприємства, для забезпечення його прибутковості та подальшого його розвитку в ринкових умовах господарювання. Найбільш вигідним шляхом підвищення якісних показників та забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності є управління якістю. Воно визначає відповідальність та цілі у цих сферах. Найбільш пріоритетним шляхом ведення конкурентної боротьби є метод забезпечення високої якості продукції.
На рівні із системою якості слід впроваджувати ще і такі системи, які будуть взаємодіяти з нею та доповнювати її, а також забезпечувати якість та конкурентоспроможність за оптимальних витрат, а також будуть забезпечувати виробникові прибуток та конкурентоспроможну ціну виробів високої якості.
М. Портер запропонував [2] загальні стратегії конкурентності, які мають досить універсальний характер:
1. Стратегія «лідерство на основі зменшення витрат». Ця стратегія забезпечує низьку собівартість товару, що є основою формування відповідного рівня цін. Вона включає в себе досить низьку собівартість у порівнянні з конкурентами. Саме це і означає орієнтацію підприємства на завоювання більшої частки ринку.
2. Стратегія диференціації. Ця стратегія включає в себе створення продукту, який є унікальним. Але слід враховувати такі критерії як: торгова марка, технологія створення товару та якість надання послуг.
3. Стратегія фокусування. Ця стратегія полягає в отриманні конкурентних переваг і задоволенні ринкової позиції на невеликому сегменту ринку.
ТОВ «Продексим» є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції в Херсонській області. До асортиментного ряду підприємства входять: ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, горох тощо. Найважливішим фактором підвищення врожайності та якості зернових культур є диференційоване застосування строків проведення посівної кампанії та норм висівки. Також велике значення підприємство придає ступеню насиченості ріллі зерновими культурами.
Підприємство завжди дотримується такої позиції в своїй роботі, як: правильна науково обґрунтована сівозміна.
В аграрній сфері майже повністю відсутні вхідні бар’єри для підприємств, тому ці підприємства постійно знаходяться під тиском потенційних конкурентів. Зменшити цей тиск можливо шляхом участі в інтегрованих структурах – забезпечення конкурентних переваг поєднується з економією за рахунок масштабів та ефективної системи маркетингу. В той же час в умовах формування вертикальних зв’язків достатньо перспективним напрямом є розвиток єдиної торгової марки. Показник якості продукцію є основою конкурентоспроможності аграрних підприємств.
Якість, витрати виробництва та ціна реалізації також є основними елементами, що обумовлюють конкурентоспроможність аграрної продукції. Вони залежать від впливу тих факторів, що формують якісні переваги продукції та індивідуальний рівень витрат підприємства [3]. Отже, забезпечення конкурентоспроможності та підвищення її рівня є багатофакторним явищем.
Завжди виникає потреба у якійсь конкретній конкурентній стратегії, внаслідок того, що загострюється конкурентна боротьба [4]. Стратегію підприємства ТOВ «Прoдексим» можна сформулювати, як стратегію ринкового послідовника, який займає досить вигідну позицію на ринку та орієнтований на диференціацію на основі своїх переваг, до який можна віднести високу якість продукції, її широких асортимент та доступні ціни.
Таким чином, в роботі запропоновано певні заходи щодо зміцнення позиції підприємства ТOВ «Прoдексим» на аграрному ринку. До таких заходів можна віднести:
- покращення комунікаційної діяльності підприємства, прийняття участі у різних тематичних ярмарках та виставках в різних містах та регіонах;
- спонсорська та благодійна діяльність, підтримка різних проектів на екологічну та соціальну тематику;
- різні дії спрямовані на стимулювання цін (наприклад, знижки на певні сорти або певним клієнтам);
- стимулювання персоналу для покращення їхньої роботи (наприклад, формування нових відділів, які будуть фокусуватися на відповідних ринках, або розширення штату);
- різні види диференціації (наприклад, такі як: за рахунок додаткових послуг, за рахунок місця походження товару або співвідношення ціни до якості).
Список використаних джерел:
1. Білявський В.М. Конкурентоспроможність підприємства як фактор підвищення його інвестиційної привабливості / В.М. Білявський, М.М. Шепута // Інноваційна економіка. — 2017. — № 11–12 (72). — С. 129–134.
2. Портер М. Конкурентная стратегия: пер. М. : Альпина Бизнес Букс,2005.
3. Білявський В.М. Впровадження системи 5 S як фактор оптимізації виробництва промислової продукції / В.М. Білявський, В.В. Власенко // Вісник Хмельницьк. нац. ун-ту (Економічні науки). — 2018. — Вип. 1. — С. 54–60.
4. Білявський В.М. Розробка клієнтоорієнтованої стратегії обслуговування споживачів підприємства / В.М. Білявський // Вісник Львівської комерційної академії. — 2015. — Вип. 49. — С. 41–44.
________________
Науковий керівник: Білявський Валентин Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, Національний авіаційний університет, м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter