Оподаткування сільськогосподарських підприємств є доволі складним питанням для Державної податкової служби України і водночас, важливою складовою системи фінансового регулювання розвитку аграрних підприємств, вагомим важелем впливу на вирішення проблем, пов’язаних із суспільною значущістю сільського господарства – забезпечення продовольчої безпеки України, пом’якшення дії природних та економічних ризиків, стимулювання господарської активності в сільській місцевості, збереження навколишнього середовища, забезпечення гармонійного розвитку сільських територій та підвищення рівня сільської зайнятості [2].
На сьогодні аграрний сектор є основою розвитку країни займає провідне місце із забезпечення України валовим внутрішнім продуктом (далі – ВВП). За даними Державної служби статистики України за 2019 р. дохід від сільського, лісового та рибного господарства у фактичних цінах становить 358072 млн. грн., частка перевищує 9% у ВВП [1]. Тому звертаючи увагу на велику ризиковість діяльності сільськогосподарських товаровиробників, оподаткування сільськогосподарських підприємств залишається одним із особливих видів податкових взаємовідносин.
Як і в інших країнах, аграрний сектор України потребує певної підтримки зі сторони держави перш за все через такі фактори, як: трудомісткість, сезонність виробництва та забезпечення продовольчої безпеки. Одним із засобів такої державної підтримки виступає оподаткування. Оподаткування сільськогоподарських товаровиробників має виступати засобом державної підтримки та стимулювання виробництва, забезпечувати конкурентоспроможність національного сільського господарства і впровадження інновацій у виробництво.
Специфіка галузі сільського господарства зумовлює застосування щодо сільськогосподарських підприємств спрощеного режиму оподаткування. Як визначає ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це функціонуючий в Україні особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [3]. Потенційні платники єдиного податку розподілені на ІV групи. Сільськогосподарські товаровиробників віднесені до ІV групи. З липня 2018 року цю групу доповнено категорією фермерів, які поряд із юридичними особами відтепер мають можливість застосовувати спрощену систему оподаткування.
Згідно з ПКУ об’єктом оподаткування сільськогосподарських підприємств є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди [3].
Базою оподаткування для платників єдиного податку IV групи є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень). А також ураховується коефіцієнт індексації, визначений станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, установленого п. 2921.2 ПКУ [3, 8].
Щоб бути платником єдиного податку IV грипи, необхідно дотримуватись таких вимог:
– наявність земельних ділянок відповідного призначення;
– частка продукції сільськогосподарського виробництва за попередній податковий (звітний) рік не повинна бути меншою 75 відсотків.
Повторне включення до IV групи платників єдиного податку може відбутися не раніше ніж через 2 календарні роки після його переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку IV групи.
Розмір ставок податку для платників єдиного податку IV групи на 2020 рік з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та наведений у табл. 1.1.
Платники єдиного податку IV грипи звільняються від сплати таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку І – IV групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з ПКУ;
3) податку на додану вартість (далі – ПДВ) з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 п. 293.3 статті 293 ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку IV групи;
4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку І – ІІІ груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку IV групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку IV групи [3].
Таким чином, більшість сільськогосподарських товаровиробників застосовує спеціальний податковий режим і сплачує єдиний податок IV групи.
З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників, починаючи з 2017 року Україна відмовилася від непрямої державної підтримки в сільському господарстві, яка надавалась шляхом спеціального режиму оподаткування ПДВ, та розпочала більш широко запроваджувати механізми прямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників – бюджетної дотації.
Зміни були внесені до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.04 р № 1877-IV доповненнями до розділу VI «Державна підтримка виробників окремих видів сільськогосподарської продукції» (далі – Закон № 1877) [7]. Таким чином, підтримка підприємствам тваринництва, садівництва, ягідництва тощо розпочалась з 01.01.2017 р. і планується надаватись до 01.01.2022 р.
Сільгосптоваровиробники для внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації подають до контролюючого органу заяву за місцем свого обліку як платника ПДВ.
Отримувачами бюджетної дотації виступають сільськогосподарські товаровиробники, але лише ті, які здійснюють види діяльності, зазначені у п. 16-1.3 Закону № 1877.
Проте потрібно звернути увагу, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів повинна становити не менше 75 відсотків вартості усіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних податкових(звітних) періодів [7].
Загальні виплати для Міністерства аграрної політики та продовольства України в державному бюджеті на 2019 р. становили 15,7 млрд. грн., серед яких:
- загальний фонд – 13,3 млрд. грн.;
- спецфонд – 2,4 млрд. грн.
На програми підтримки аграрної галузі – 6,9 млрд грн (на 600 млн.грн. більше, ніж за 2018 рік):
- загальний фонд – 6,9 млрд. грн.;
- спецфонд – 54,3 млн. грн.[5].
У державному бюджеті на 2020 рік на підтримку галузі агропромислового комплексу затверджена сума у 4,2 млрд.грн. (на 2,7 млрд. грн. менше, ніж у попередньому році), серед яких 1,2 млрд. грн. планується виділити на програму зі здешевлення кредитів [5, 6].
Зазначена програма передбачає:
- компенсацію відсотків за кредитами, залученими на розвиток тваринництва, в тому числі за такими напрями як вівчарство, козівництво, бджільництво, звірівництво тощо., прогнозується, що сума кредитів не повинна перевищувати 10-15 млн. грн.;
- компенсацію відсотків за кредитами для с/г підприємств, які мають щорічний оборот до 20 млн. грн. Даний напрям не матиме обмежень щодо цільового використання кредитів, а держава компенсуватиме до 1,5% облікової ставки НБУ. Кінцева вартість кредиту для сільськогосподарських виробникиків не перевищуватиме 5%;
- компенсацію відсотків за кредитами, залученими під купівлю земель с/г призначення. Цей напрям буде поширюватись на сільськогосподарських виробників різних форм господарювання, сума компенсації відсотків не буде перевищувати 5 млн. грн. на рік [4].
Таким чином, незважаючи на те, що у держбюджеті на 2020 р. заплановано допомоги агрокомплексу на 2,7 млрд. грн. менше, ніж у 2019 р., на нашу думку, реалізація запланованої підтримки аграрного сектору економіки з боку держави сприятиме, насамперед, позитивному зрушенню держави та не матиме негативного економічного ефекту у вигляді скорочення податкових надходжень.
Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що в останні роки аграрний сектор економіки України зазнає змін, разом з ними вітчизняне законодавство потребує всебічного доопрацювання та спрощення, швидкого реагування на економічні та політичні реалії.
На нашу думку, реформа в системі оподаткування аграрних підприємств матиме позитивний ефект лише при одночасномуреформуванні інших елементів державного фінансового регулювання діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Список використаних джерел:
1. Державна служба статистики України: Статистичні дані. URL:http://www.ukrstat.gov.ua
2. Лупенко Ю.О., Тулуш. Л.Д. Оподаткування сільського господарства в умовах трансформації спеціальних податкових режимів. Економіка АПК. 2016. № 1. С. 5-17. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/E_apk_2016_1_3
3. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
4. Програма дотацій на кредити для АПК буде працювати за трьома напрямками. URL: http://milkua.info/uk/post/programa-dotacij-na-krediti-dla-apk-bude-pracuvati-za-troma-napramkami
5. Про Державний бюджет України на 2019 рік: Закон України № 2629-VIII від 23.11.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19
6. Про Державний бюджет України на 2020 рік: Закон України № 294-IX від 14.11.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20
7. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України № 1877-IV від 24.06.04 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1877-15
8. Щодо індексації у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платників єдиного податку 4 групи. URL: http://lv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-284179.html
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter