В сучасному суспільстві існує велика кількість процесів, що відбуваються впродовж дня в кожній із регіональних систем на будь-якому рівні. Всі ці процеси впливають на повсякденне життя населення, як окремої людини так і суспільства на рівні держави. Під впливом тенденції та зміни в процесах, що мають негативний вплив на рівень життя та свобод населення, відбувається стимулювання населення до прояву соціальної напруженості, про яку все частіше кажуть вчені різних країн. Невдоволення населення та зростання соціальної напруженості виникає через накопичення проблем у системі, внаслідок яких відбуваються порушення процесів, або через неспроможність системи прийняти зміни, які обумовлені реформування системи. Як в першому так і в другому випадку все це призводить до економічних збитків, які відображаються явно чи неявно в показниках зниження або припинення зростання темпу ВРП та вказують на неефективне управління на тому чи іншому рівні управління системи.
У першому випадку виникає поступове зростання соціальної напруженості не завжди до відкритих акцій протесту та відкритого прояву соціальної напруженості, в той же час прояв соціальної напруженості простимулює зростання кризи, яка там де виникла криза та спровокувала зростання соціальної напруженості так і призведе до виникнення кризи в інших сферах та може призвести збитки для регіональної системи. Прояви соціальної напруженості, які викликані реформами призводять здебільшого до відкритого прояву соціальної напруженості в суспільстві перебувають в латентній формі досить в короткому проміжку часу, особливо, якщо це стосується реформування соціальної сфери, які погіршують рівень життя одній із груп соціуму, яка проживає в регіональній системі. Прикладів в світі існує велика кількість одним із ярких проявів виникнення соціальної напруженості є Франція. Враховуючи ці проблеми, пов'язані із соціальною напруженістю, є важливою також і при дослідженні розвитку регіональних системи та покращення процесів в розглянутих системах.
Проблемою соціальної напруженості займалися різні вчені: Близнюк В.В., Головенько В.А. [1], Харчук С.А., Пенькна І.С., Полуяктова О.В., Козицький В.А., Стасишин А.В., Трохимчук В.В., Козлова К.А., Садова У.Я., Степура Т.М., Олена А, Сергій М., Узунов В.В., Кизим Н.А. Бєлай С.В., Яценко Л.Д., Коломієць О.О., Козер Л.А [4], Наумова М.А., Пілько А.Д., Мазаракі А.А., Мертон Р. [5], Лагутін В.Д., Герасименко А.Г., Лібанової Е.М., Рукавишников В.О. [2] Ульянова И.А. [3], Дюркгейм Э. [6], Викулова С.К. [7], Попова Л.М., Дмитриев А.В. [8] та інші.
Проблема оцінки соціальної напруженості і досі є актуальною і важливою оскільки через досить малий проміжок часу, в який її досліджують та через велику кількість аспектів та груп показників, які можуть характеризувати саму соціальну напруженість та ті, що описують процеси, які формують соціальну напруженість. Досить складно обрати одну із запропонованих систем оцінки соціальної напруженості та систему показників для її оцінки. Враховуючи досвід вчених та те, що соціальна напруженість є результатом процесів, що відбуваються в системі.
Розглядаючи соціальну напруженість, як результат соціального розвитку, економічного та впливу на них політичного, для оцінки процесів в регіональних системах використовуються основні показники соціально економічного розвитку, які і відображають результати змін, що відбуваються в регіональній системі під впливом політики, економіки, соціуму та його сприйняття змінами, що відбуваються в суспільстві. Обрані показники соціально-економічного розвитку за допомогою, яких була проведена оцінка соціальної напруженості в регіональних системах України, представлена в таблиці 1.
Також при оцінці соціальної напруженості використовувався таксономічний метод З. Хельвігом, для якого є існуючою потребою розподіл показників на стимулятори та дестимулятори при побудові інтегрального показника соціальної напруженості, які представленні в таблиці 1.
Побудова оцінки рівня соціальної напруженості проводилася впродовж 2015-2018 років за усіма регіонами України. За результатами якого відповідно до цього таксономічного методу чим ближче показник до 1 тим вище рівень соціальної напруженості, та чим ближче інтегральний показник до 0 – тим нижчий рівень соціальної напруженості. Результати отриманих інтегральних показників для кожного із регіонів впродовж 2015-2018 років представлені нижче на рисунку 1.
Відповідно до отриманих результатів що представлені на рис.1 спостерігається тенденція до зростання соціальної напруженості протягом розглянутих років. Зниження соціальної напруженості спостерігається лише в деяких регіональних системах: Донецька, Луганська, Миколаївська, Дніпропетровська. У випадку перших двох областей зниження соціальної напруженості пояснюється тим, що оцінюється рівень соціальної напруженості лише на території, що підконтрольна Україні – тому показники соціальної напруженості для цих регіональних систем не є найвищими.
Стосовно Дніпропетровської області вона має наїнижчі показники рівня соціальної напруженості, проте зростання соціальної напруженості спостерігалося і в цій регіональній системі. Данна регіональна система взагалі має найменший рівень соціальної напруженості яка не перевищує позначки в 0,1. В той час як наступними за ним по рівню соціальної напруженості є регіони із значенням близьким до 0,25. Взагалі більшість регіональних систем України мають значення рівня соціальної напруженості порівняні одне з одним впродовж досліджуваного періоду від 0,25 до 0,5. Лише деякі регіони підвищують позначку в 0,5 та лише Київська регіональна система має рівень соціальної напруженості вище за 0,75, що вказує на високий рівень соціальної напруженості в цьому регіоні та високий рівень саме в цьому регіоні прояву відкритої форми соціальної напруженості.
Через зростання соціальної напруженості, яка спостерігається в останні роки, виникає потреба в більш глибокому дослідженні передумов виникнення соціальної напруженості з метою розробки заходів щодо зниження соціальної напруженості.
У результаті аналізу було виявлено також те, що жодна з регіональних систем не дорівнює 1 вказує на те, що прояви соціальної напруженості та їх передмови мають різний характер для регіональних системи України.
Виходячи із цього можна зробити висновок про те що :
- є зростання соціальної напруженості;
- існує потреба в дослідженні динаміки зміни рівня соціальної напруженості;
- потрібно виявити регіони зі схожими тенденціями розвитку для розробки схожих заходів для подолання та попередження соціальної напруженості.
Список використаних джерел:
1. А.В. Голованов, Особенности, индикаторы и мониторинг социальной напряженности общества переходного периода в регионе. г. Саранск. РФ. Регионология, 2008.
2. В.О. Рукавишников, Социальная напряженность: диагноз и прогноз. г.Москва, РФ: СОЦИС, 1992.
3. И.А. Ульянова, Социальная напряженность в студенческом социуме: Опыт социологического исследования. г. Пенза, РФ: Изд-во Пенз. гос. ун-та, 2005.
4. Л.А. Козер, Функции социального конфликта. г. Москва, РФ: Дом интеллектуал. книги, 2000.
5. Р. Мертон, Социальная теория и социальная структура. г. Москва, РФ: ХРАНИТЕЛЬ, 2006.
6. Э. Дюркгейм, Самоубийство: Социологический этюд. г. Москва, РФ: Мысль, 1994.
7. С.К. Викулова, Социологические концепции социального взаимодействия: проблема определения социальной напряженности. г. Москва, РФ: Электронный журн. «Знание. Понимание. Умение», 2009.
8. А.В. Дмитриев, Конфликтогенность миграции: глобальный аспект. г. Москва, РФ: СОЦИС, 2004.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter