В умовах ринкової економіки питання пов’язані з аналізом прибутковості банку мають особливо важливе значення. Прибутковість є основною характеристикою банку, одним із найважливіших показників ефективності його функціонування та стабільності [2].
Актуальність теми проявляється в тому, що отримання прибутку – це основна ціль будь-якої комерційної установи, в тому числі банку. Метою дослідження є виділення шляхів збільшення прибутковості банку і виокремлення ресурсів необхідних для досягнення цієї цілі. Незадовільний стан такого параметру як «прибутковість», з великою вірогідністю негативно впливатиме на ліквідність, може погіршити ефективність роботи банку і стати причиною можливого банкрутства.
Банк отримує прибуток у результаті проведення пасивних операцій (кредитних, депозитних, розрахункових, та інших) і він є результатом перевищення доходів банку над витратами. Звісно, при збільшенні доходів банку, зростатимуть і витрати, проте якщо видатки зростатимуть повільніше за доходи, це буде означати, що діяльність банку є цілком правильною, стабільною та виправданою.
Надалі можна виділити, на нашу думку, шляхи підвищення дохідності банку:
1) Планування та оцінка процентних доходів. Робота аналітичного відділу банку є безумовно важливою, з її допомогою можна передбачити різноманітні негаразди, що може стати причиною отримання додаткових доходів, або ж уникнення незапланованих витрат.
2) Створення плану екстреного фінансування. При настанні несприятливих незапланованих подій, важливим є не втратити своє місце в банківській системі країни. Значення резервів в такому випадку зростає дуже значно. Якщо банк зможе правильно: сформувати та удосконалити систему управління ризиками, а також розподілити власний економічний капітал під різні можливі ризики; то він матиме можливість мінімізувати можливі негативні наслідки.
3) Задля отримання додаткових доходів банк має удосконалити власну процентну політику – вигідно виділятися серед конкурентів, пропонувати нові схеми нарахування процентів, максимально можливо підлаштовуватися під клієнта.
4) Вдосконалення маркетингової політики банку та розвиток інформаційного забезпечення. Чим більше потенційних клієнтів знають про банк, тим більшою є вірогідність того, що вони підуть в саме в той банк, про який вони «хоча б щось» чули. Чим більше інформації про банк, тим менше виникає додаткових питань, тому рівень інформаційного забезпечення безумовно позитивно впливатиме на дохідність банку.
5) Диверсифікація послуг, при правильному виборі напрямів надання послуг банк має можливість значно збільшити власний дохід, мінімізуючи при цьому витрати [3].
6) Забезпечення зростання непроцентних доходів. До непроцентних доходів банку належать доходи від надання консультативних, аудиторських, інформаційних послуг, винагороди за управління активами інших суб’єктів ринку, плата за надання гарантій, поручительств тощо.
7) Нарощувати власні кошти банку. Чим вони більші, тим стабільніший банк, а тому зацікавленість потенційних клієнтів в ньому більша, що так чи інакше впливає на рівень прибутковості банку.
8) Застосовувати такі інструменти в банківській діяльності , які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф’ючерси, опціони, форвардні операції з валютою та інші форми діяльності, ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин.
9) Покращувати рівень професіоналізму – від політики банка до грамотності, майстерності побудови управлінських та функціональних структур.
10) Моніторинг результатів діяльності. Банку слід ретельно та ефективно стежити за виконанням всіх поставлених задач. Виконання всіх пунктів дозволить уникнути суперечностей між надійністю, ліквідністю та прибутковістю комерційного банку [1].
Принцип взаємної зацікавленості та спекулятивний принцип - основні в діяльності будь-якої банківської установи. Забезпечуючи реалізацію потреб клієнта, банк також задовольняє свою власну зацікавленість і в наслідку отримує прибуток [4]. Саме тому він має за необхідність підвищувати якість обслуговування та впроваджувати нові види послуг.
Високий рівень доходу показує рівень стійкості кредитної установи. Він необхідний для створення резервних фондів, стимулювання керівництва та персоналу до впровадження нових операцій та підведення їх до сучасних ринкових реалій, скорочення витрат та значного вдосконалення якості послуг задля випуску нових коштів і відповідно збільшення капіталу банку та розвитку банківської системи держави.
Список використаних джерел:
1. Криклій О.А., Маслак Н.Г., Пожар О.М. та ін. Банківський менеджмент: питання теорії та практики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/50154/5/Bankivskyi_%20menedzhment.pdf
2. Основні показники ефективності діяльності банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/12090316/bankivska_sprava/osnovni_pokazniki_efektivnosti_diyalnosti_banku
3. Пантєлєєва Н.М. Диверсифікація банківського бізнесу: стратегії, продукти та технології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.ubs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1068/1/Pantielieieva_Diversification_of.pdf
4. Савлук М.І., Мороз А.М., Лазепко І.М. та ін. Гроші та кредит [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elib.hduht.edu.ua/bitstream/123456789/1457/1/savluk_m_i_moroz_a_m_ta_in_groshi_ta_kredit.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter