У період економічної нестабільності за останнє десятиріччя зумовило появу нових досліджень щодо питання боргової стійкості держави. Цей термін, зазвичай, досліджується одночасно з такими дефініціями, як «державний борг», «боргова безпека», «боргова політика».
Не зважаючи на те, що кожна країна має свої підходи щодо сприйняття боргової стійкості, виникають значні розбіжності в ідентифікації позиції щодо значення темпів зростання державного боргу. Європейська фінансова думка поділилася на дві групи щодо позиції вирішення цього питання. О. Бланкарт та С. Вайнберген вважають, що боргова позиція держави враховується стійкою, якщо співвідношення державних зобов’язань до рівня ВВП перебувають на постійному рівні або пропорційно знижуються протягом певного періоду часу. Науковці другої групи – Хамільтон Д. та Флавін М. наголошують, що механізм управління державним боргом повинен бути зосереджений не на обмеження його рівня, а на стримування темпів його зростання в довгостроковій перспективі [1].
На сьогодні, в багатьох країнах використовується методика DSF. Рамки боргової стійкості (DSF – Debt Sustainability Framework ) були спеціально розроблені для керівництва світових фінансових організацій, як допомога у прийнятті рішень щодо надання позик країнам з низьким рівнем економічної активності (доходами). Дана методика дозволяє визначити можливість погашення державних зобов’язань на перспективу. Рекомендації складаються з методології проведення аналізу для прогнозування боргового навантаження держави на найближчі 10 років та рівня вразливості до економічних та політичних шоків – для цього повинні розраховуватися базові показники та стрес-тести. Також, в даній методиці подані підходи щодо проведення оцінки ризиків виникнення зовнішніх та проблемних позик, виходячи з орієнтовних порогових значень боргового навантаження, що залежать не тільки від макроекономічної бази держави, а також від інших глобальних чинників негативного впливу.
Варто звернути увагу на слабкі сторони усіх показників оцінки боргової стійкості держави:
- перевищення темпів зростання імпорту над темпами зростання експортних операцій. В даному випадку використання стандартизованих показників є проблематичним, оскільки імпортні операції залежать прямо пропорційно від стану глобальної економіки, коливання курсу валют та стагнаційних процесів в економіці;
- кожний вид державної заборгованості (зобов’язання) має свою особливість, вимоги та етапи погашення. Загальні показники аналізу боргової стійкості дають узагальнений підхід до ефективності проведення державної боргової політики, та не можуть бути використанні у прогнозних цілях;
- на міжнародній арені, систему оцінювання боргової стійкості було змінено тричі, що свідчить про незначну точність прогнозованих результатів, а із введенням векторних змін у параметрах та критеріях надання позик країнам з низьким рівнем доходів, колись адаптована методологія оцінки, є малоефективною для використання;
- розроблені міжнародні стратегії надання позик нівелюються факторами появи неочікуваних фінансових криз та поглибленням світової економічної нестабільності;
- масштабні державні запозичення, як наслідок зміни політичних та економічних векторів призводять до заниження показників боргової стійкості держави, оскільки відображають поточний стан економіки, а не економічний потенціал для повернення зобов’язань на перспективу;
- багато показників не враховують роль експортерів, хоча більшість коштів на погашення державного боргу залучаються з надходжень від експортних операцій. З поглибленням світової фінансової нестабільності, обсяг попиту на експорт може спадати, а отже спричинити дефіцит фінансових ресурсів призначених для погашення зовнішніх позик;
- результат показників аналізу може бути викривленим, через неправильне формування зовнішнього боргового портфеля;
- нерівномірність розподілу боргового навантаження у часовій перспективі.
Єдиним надійним критерієм підтримання боргової стійкості держави є формування балансу між фіскальною консолідацією для уникнення подальшого нарощування боргу і ризиками пролонгації, з одного боку, та пожвавлення економічної діяльності з використанням фіскальних стимулів [2]. Для України це є вкрай необхідний захід, оскільки за результатами проведених досліджень агенції Credit Markets Analysis (СМА), Україна нещодавно займала шосте місце в першій десятці країн світу за високим рівнем ймовірності дефолту після Греції, Кіпру, Аргентини, Пакистану та Венесуели. Хоча урядовці нашої країни стверджують, що небезпеки для дефолту за суверенними зобов’язаннями немає, проте, за словами головного економіста “Альфа-Банку” Україна О. Блінова: “з початку 2019 року уряд і НБУ виплатили 5,6 млрд. дол. за валютними боргами без будь-яких ускладнень, рівень достатності золотовалютних резервів перевищує три місяці імпорту товарів і послуг, а чисті золотовалютні резерви перевищують 9 млрд. доларів” [3].
Необхідною умовою для подальшого ефективного управління борговою стійкістю держави є впровадження в урядову практику системи управління борговою безпекою (рис. 1), яка дасть можливість скоригувати управлінські дії для забезпечення уникнення небезпечних впливів від фінансових коливань в глобальному середовищі.
Боргова стійкість держави залежить від ефективності управління національними доходами, адже тільки урядові інстанції вирішують, який обсяг поточних, акумульованих коштів необхідно виділити на погашення зовнішнього боргу. Проте, досить часто, можна зустріти протилежність цієї наукової сутності, яка відображає затягування процесу повернення зовнішніх боргових зобов’язань через неправомірний розподіл акумульованих коштів з державного бюджету.
Недостатня ефективність політики розподілу та управління державними фінансовими ресурсами є основною причиною зниження рівня боргової стійкості держави, що може призвести до незворотних процесів в економіці та навіть спричинити дефолт.
Список використаних джерел:
1. Карапетян О.М. Управління державним зовнішнім боргом: методологія оцінки боргової стійкості / О.М. Карапетян // Наука молода: збірник наукових праць молодих вчених – ТНЕУ, Економічна думка. – Випуск 10. – 2008. – С. 101-110.
2. Богдан Т.П. Боргова політика держави в умовах глобальної нестабільності. “Економіка України”. – 2013. – 2 (615). – С. 4-17.
3. Чи є в Україні передумови для дефолту – експерти оцінили ситуацію. URL: https://www.5.ua/ekonomika/chy-ie-v-ukraini-peredumovy-dlia-defoltu-eksperty-otsinyly-sytuatsiiu-193075.html
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter