У країнах з низьким рівнем економічного розвитку постійне зростання рівня бідності має суттєвий вплив на розвиток людських можливостей, а також породжує масштабні соціальні та політичні протистояння, та може у випадку відсутності швидкого реагування на появу загрози його виникнення, становити ризик цілісності суспільства.
Багато науковців дотримуються думки, що бідність, як явище, включає в себе різні поняття, такі як недостатність ресурсів, незадоволення фізіологічних та соціальних потреб, обмеження власної самоповаги, втрата людських цінностей.
Світовий банк встановив межу для найбідніших країн – приблизно 2 долари на день, у випадку, коли людина витрачає менше такої суми, вона дуже бідна, а для країн зі доходами нижче середнього цей показник становить приблизно 3 долари. Розвинені держави мають збільшений рівень у 5,5 доларів на людину в день [1].
У своїх дослідженнях Крюкова О.М. наголошує, що: “За стандартами ООН, якщо людина витрачає на проживання та продукти харчування суму меншу, ніж 5 дол. США на день, а на місяць – меншу, ніж 150 дол. США, то вона живе за порогом (межею) бідності. Якщо ж ці суми складають, відповідно, 1,25 та 37,5 дол. США, то наступає поріг злиднів. В Україні в 2017 р. за даними ООН за межею бідності проживали від 60% (березень) до 80% (серпень) населення” [2; 3].
У звіті Світового банку “Бідність та загальне процвітання, спільне вирішення проблем ліквідації злиднів”, зазначено: “Хоча економічні досягнення у всьому світі і свідчать про те, що все менше людей живуть в умовах крайніх злиднів, майже половина населення світу – 3,4 млрд людей – все ще бореться за задоволення своїх основних потреб. Існування на менше $3,2 на день відображає показник межі бідності в країнах з рівнем доходу нижче середнього, тоді як показник в $5,5 на день відображає стандарти в країнах з рівнем доходу вище середнього” [4].
Абсолютний рівень бідності свідчить про те, що на отриманий дохід людина не може придбати товари та послуги, необхідні для задоволення його основних соціальних потреб, специфічних для даного суспільства.
На думку вченого Н.В. Коваленко, основою бідності є нерівність, яка породжена комплексом причин, серед яких: глобальні, загальноекономічні, трансформаційні та особисті [5]. Наступний вчений І.В. Приходько вважає, що основні причини бідності можна згрупувати наступним чином: економічні, політичні та соціальні [6]. Притаманні для багатьох країн види бідності мають спільні характеристики, а отже вважаються загально розповсюдженими: повна; часткова; крайня; суб’єктивна; форс-мажорна та соціальна ексклюзія [6, с. 530].
Україна відноситься до країн з високим рівнем ризику щодо росту кількості бідного населення. В Україні 20-30% людей живуть за межею бідності [7]. Українському суспільству був завжди притаманний високий рівень бідності серед економічно активного населення, що пов’язано як з високим рівнем безробіття, так і з низькою заробітною платою або довготривалою затримкою її виплати.
Проаналізувавши рівень бідності в Україні за останній період використовуючи співвідношення витрат та доходів домогосподарств, а також витрати домогосподарств у місячному розрізі на сім’ю з однією дитиною ми отримали наступні результати (рис. 1) [8].
Питання бідності залишається поширеним явищем серед сімей з дітьми з обома працюючими батьками – майже третина сімей з дітьми є бідними, що в 1,7-2,0 рази перевищує бідність у домогосподарствах без дітей [9, с. 36].
За прогнозними даними для подолання бідності в Україні, необхідно збільшувати темпи економічного зростання у розмірі 7 % річних, стабільно протягом 20 років, або залучити інвестиції обсягом 27-35% від ВВП [10].
Вітчизняними науковцями запропоновані такі заходи для вирішення проблеми бідності в Україні:
- створити сприятливі умови для росту ВВП та забезпечити механізм ефективності його розподілу;
- забезпечити зниження рівня безробіття;
- збільшити рівень зайнятості працездатного населення;
- посилити ефективність соціальної захищеності;
- збільшити рівень мінімальної заробітної плати;
- активізувати співпрацю між державою, громадськими організаціями та бізнесом з метою дотримання принципів соціального партнерства та солідарності;
- забезпечити правильний розподіл державної соціальної допомоги;
- реформувати систему надання пільг;
- врегулювати процес трудової міграції;
- покращити законодавчу базу та справедливість судової системи;
- підвищити розмір допомоги для малозабезпечених сімей;
- розробити довгострокові стратегії розвитку деструктивних регіонів [11].
Список використаних джерел:
1. Андрейців І. Бідні, але з телевізорами: причини злиднів пояснює Нобель з економіки. 2020. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2020/01/1/239456/
2. Рівень бідності в Україні у 2017 році знизився на 5 % – КМІС. URL: http://gordonua.com/ukr/news/money/rivenbidnosti-v-ukrajini-u-2017-rotsi-zmenshivsja-na-5-kmis-225925.html
3. 80 відсотків населення України живе за межею бідності – ООН. URL: http://www.ukrpress.info/2017/08/28/80-відсотків-населення-україни-живе-за-м/
4. Майже половина населення світу живе за межею бідності- URL: https://mind.ua/business?utm_source=header-menu
5. Коваленко Н.В. Бідність як соціально-економічна категорія. Державне будівництво. 2007. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_2_10
6. Приходько І.В. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття бідності. Молодий вчений. 2018. № 1 (53). С. 529-532.
7. Стало відомо, скільки в Україні людей живуть за межею бідності. 2019. URL: https://zik.ua/news/2019/02/20/stalo_vidomo_skilky_v_ukraini_lyudey_zhyvut_za_mezheyu_bidnosti_1514247
8. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2018 році. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/06/zb_vrdu2018.pdf
9. Національна доповідь «Цілі розвитку тисячоліття. Україна – 2010» // Міністерство економіки України. – К. – 2010. – 107 с.
10. Єдиний спосіб подолати бідність в Україні – заощаджувати. 2019. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2019/08/26/650940/
11. Кравченко М.В. Особливості державної політики щодо подолання бідності в Україні. Демографія та соціальна економіка. 2011. № 1. С. 135-141.
|