У світі, так само, як і в Україні в умовах урбанізації попит на зелений туризм зростає, а отже – зростає потреба у сільських садибах і туристично-привабливих територіях, які ці послуги зможуть запропонувати. Україна має потужний ресурсний потенціал, який на сьогодні мало використовується і, як наслідок, залишається недостатньо дослідженим туристами. Особливо сільські території, що мають багату культурно-історичну спадщину, значний природно-заповідний фонд та продовольчу базу. Тому, в сучасних умовах формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ), розвиток туризму впливає на стабілізацію економічного розвитку сіл.
Оскільки саме зелений туризм є фундаментом розвитку туризму як такого в ОТГ, то спираючись на іноземний досвід можна виділити кілька основних особливостей деяких країн-членів ЄС в організації зеленого туризму, першість серед країн по розвитку сфери сільського зеленого туризму (за обсягами) тримають Франція та Іспанія, в цих країнах туризм сформувався у високоприбуткову галузь на рівні міжнародної спеціалізації. У Франції власниками садиби в більшості випадків є міські жителі або туристичні компанії. В Іспанії існує біля 5 тисяч сільських готелів, 750 мають категорію (1-4 тюльпани). Окремі з них знаходяться в старовинних замках чи монастирях. Відомо, що більш ніж 56% населення в 27 державах-членах Європейського Союзу (ЄС) проживають на сільських територіях, які охоплюють 91% всієї території ЄС. Серед основних причин, які зумовили велику популярність і розповсюдження сільського зеленого туризму в Європі, можна назвати наступні: зменшення питомої ваги сільськогосподарського сектора в національній економіці (на сьогодні цей показник в ЄС становить 5%, тоді як в Україні частка аграрного виробництва у ВВП зростає і становить 10,43%); посилення рівня урбанізації населення; погіршення екологічної ситуації; погіршення якості продуктів харчування тощо [1]. Варто зазначити, що значна частка туристичної сфери в країнах-членах ЄС співфінансується на рівні державно-приватного партнерства.
Таким чином інвестиції в туристичну сферу можуть бути як приватними, так і державними. Але вони мають розумно поєднуватися між собою. Наприклад, в Євросоюзі існують державні інструменти розвитку місцевих громад, які стимулюють залучення приватних інвестицій. Роль державного сектора полягає в підготовці стратегії місцевого розвитку. І частиною її має бути розвиток туризму та підготовка поля дій для приватного інвестора. Завдання держави створити такі умови, які були б привабливими для приватного сектора.
Отже, сільський зелений туризм в ОТГ України із кожним роком набуває все більшої популярності як у світі, так і в нашій державі. Він дає змогу, з одного боку, активізувати малозабезпечені верстви населення, які можуть розраховувати на відносно дешевий відпочинок, а з іншого боку – сприяти розвитку господарств, які надають послуги сільського зеленого туризму, створити нові підприємства, що дасть змогу забезпечити жителів ОТГ робочими місцями.
Список використаних джерел:
1. Іванишин В.В., Дудзяк О.А. Застосування в Україні досвіду розвитку сільських територій Європейських країн та США. Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету, 2019. Вип.24. Том 3. С. 5-10.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter