Детінізація економіки − це сукупність макро- і мікрорівневих економічних, організаційно-управлінських, технічних, технологічних та правових державних заходів щодо створення економічних передумов зацікавлено-ініціативного повернення взаємовідносин між учасниками фінансово-господарського обороту речей, прав, дій з тіньового, тобто з різних причин невраховуваного у враховуваний державою економічний оборот, а також побудови організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин та умов, що сприяють відтворенню джерел тіньової економіки.
Проявів тінізації економіки дуже багато, але найбільш наочними з них є тіньові операції у фінансовій сфері, у сфері земельних та трудових відносин.
Зарубіжними країнами вироблено значний та різносторонній досвід боротьби та протидії, стримування та за необхідності і стимулювання тіньової діяльності різних суб'єктів господарювання.
Найбільш цінним виступає досвід ідентифікації методів, механізмів, принципів і засобів державного управління детінізацією національної економіки.
Розглянемо більш детально основні принципи, механізми та заходи детінізації національних економік у країнах Європейського союзу, на прикладі деяких країн-членів:
1. Польща – заборона ведення господарської діяльності тих фізичних осіб, які раніше вчинили серйозний податковий злочин. Введення майнової відповідальності юридичних осіб за здійснення економічного злочину.
2. США – посилення ролі державних спеціальних служб у контролі за поширенням тіньової економіки в країні та їх взаємодію із державною структурою загалом. В Україні схожі функції мають співробітники Служби безпеки України.
3. Франція – обмеження можливості проведення експортно-імпортних операцій національними суб'єктами господарювання з компаніями в офшорних зонах, оскільки це б не дало змоги у деяких випадках завищити або занизити ціни товарів порівняно зі світовими і при цьому ухилитися від сплати податків та отримати додатковий прибуток на різниці в цінах. Левову частку прибутку яку втрачає Державний бюджет становлять прибутки суб'єктів господарювання які виводяться в офшори.
4. Великобританія – підвищення рівня довіри громадян до влади, посилення незалежності судів, віддавши їх під громадський контроль, посилення покарання за хабарництво.
5. Німеччина – оптимізація податкової системи, спрощення механізму обчислення розмірів податків, зниження ставок відрахувань із заробітної плати. Створення ряду організацій: Федеральна фінансова політика, Відділ боротьби з організованою злочинністю та корупцією, DIA (Департамент внутрішніх розслідувань).
6. Австрія – впровадження заходів із запобігання корупції серед державних службовців.
7. Нідерланди – розроблення системи моніторингу за можливими джерелами виникнення корупції та підозрілими особами. Функціонування системи державної безпеки з боротьби з корупцією типу соціальної поліції. Жорстка система покарань, зокрема заборона обіймати державні посади, штрафи.
8. Бельгія – створення Центрального управління по боротьбі з корупцією (OCRC) [1, с. 58].
Основними засобами у боротьбі з тіньовою економікою виступає:
1. прозоре податкове, кримінальне та цивільне право;
2. високий рівень оплати праці державних службовців;
3. висока якість надання державних послуг населенню;
4. ефективний механізм захисту прав і свобод громадян перед посяганнями державних структур;
5. дієвий ринковий механізм та високий рівень конкуренції.
Саме ці умови, а не жорсткі санкції, є фундаментом для боротьби з тіньовою економікою в будь-якій країні. Трансформація тіньової економіки та подолання корупції є не лише чинником економічного зростання, вирішення низки соціальних питань, але й першочерговим завданням на шляху до інтеграції України з Європейським Союзом [2].
Реальне скорочення тіньового сектору може відбутися лише за умови зменшення витратності та зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу. Це має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Беззаперечною умовою такого перетворення має бути послаблення фіскального тиску на легальну економіку, що створить мотивацію переведення тіньових операцій на легальні засади.
Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов з запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу капіталу за межі, які мають впроваджуватися у зв’язку із легалізацією спеціальних заходів протидії тінізації.
Можливість залучення тіньових капіталів в офіційну економіку полягає у комплексному вирішенні двох ключових проблем: створенні економічно вигідних передумов до їхнього повернення до легального обігу та наданні законодавчих гарантій не кримінальному тіньовому капіталу. Важливими загальними чинниками детінізації економіки є: визначення чіткого курсу економічних перетворень з прозорими стратегічними пріоритетами; встановлення сприятливого економіко-правового клімату у розвитку підприємництва, відновлення темпів економічного зростання, зниження рівня бюрократії [3].
Висновок. З метою детінізації економіки України необхідно: сформувати й укріпити інститути громадянського суспільства; реформувати систему управління; прийняти заходи, що спрямовані на розвиток соціальної відповідальності бізнесу; забезпечити більшу гласність і прозорість у висвітленні діяльності органів державної влади.
Список використаних джерел:
1. Европейская перспектива и финансовые институты. URL: http://gazeta.zn.ua/finances/evropeyskaya-perspektiva-i-finansovye-instituty-_.html
2. Кіндзерський Ю.В. Промисловість України: стратегія і політика структурно-технологічної модернізації: монографія. НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». Київ. 2013. 536 с.
3. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку: монографія. Київ: Основа. 2007. 192 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter