Сьогодні через нестабільну економічну ситуацію в країні, в наслідок нехтування загальнолюдськими цінностями і зниження рівня життя населення, посилились негативні тенденції, до самовизначення і стабільності індивіда, а також формування девіантної поведінки особистості. Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була однією з найважливіших у психології, але зараз вона носить масовий характер та потребує особливої уваги.
Одна з найбільш цінних ідей в соціології – думка про те, що соціальна дезорганізація є невід ємною частиною процесу соціально-економічних змін. Якщо умови життя достатньо стабільні, люди продовжують діяти звичним способом, орієнтуючись на соціальні санкції що діють досить жорстко відносно тих, хто намагається порушувати норми та звичаї соціального середовища. Але в періоди економічних криз в країні деяким людям достатньо важко виконувати й надалі свої звичні обов'язки. Уявлення, які до цього раніше розділялися всіма, тепер знаходяться під сумнівом, виникає певне послаблення соціального контролю.
Як правило в умовах настання економічних криз в країні наступає перехідний період, для якого характерні розбіжності з приводу прийнятних типів поведінки. Тих, хто продовжує жити за колишніми принципами, часто висміюють, іноді засуджують (особливо ті особи, які відчувають себе винними в порушенні попередніх норм соціальної поведінки) [1].
Існують три основні типи девіантної поведінки, що проявляються під час кризових станів у суспільстві. Перший тип передбачає, що в суспільстві виникають деякі нові групи, чия картина світу відмінна від поглядів людей, які користувалися перевагами престижу та влади до цього часу. Приналежність до норм таких груп робить людину правопорушником.
Другий тип девіантної поведінки виникає в результаті тимчасової втрати самоконтроля, особливо під впливом сильного збудження. Є багато випадків дезертирства, крадіжок або насилля, коли дії звершувалися імпульсивно, наперекір власним стандартам поведінки.
Третій тип девіантної поведінки компульсивний. Такі порушення, як вживання наркотиків, сильні образи при слабкій провокації та алкоголізм можуть стати фіксаціями. Як би людина не намагалася адаптуватися до норм поведінки більшості її соціального середовища, вона безсильна допомогти собі сама. Тільки цей тип девіантної поведінки може бути зведений до найскладнішої форми особистісного пристосування [2].
Якщо соціальна дезорганізація являється аспектом соціальних змін під час економічних криз, з цього робимо висновок, що соціальна реорганізація іноді передбачає прийняття деяких шаблонів поведінки, які в попередній час засуджувалися, як відхилення від норми. Нові шаблони поведінки фіксуються в звичках, таким чином установлюється соціальний порядок.
Список використаних джерел:
1. Шибутани Т. Социальная психология. Пер. с анг. В.Б. Ольшанського, Ростов н/Д : 1998. 544 с.
2. Тернер Дж. Социальное влияние. СПб : Питер, 2003. 256 с.
________________
Науковий керівник: Маліцька Лоліта Борисівна, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри соціології, психології та гуманітарних дисциплін Криворізького факультету Запорізького національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter