Актуальною проблемою підвищення ефективності праці є психологічна сумісність її учасників. При комплектуванні будь-якої виробничої групи необхідно враховувати не тільки індивідуально-психологічні якості кожної людини, але й можливі результати сумісної діяльності, які зумовлюються процесом об’єднання зусиль цих людей. Рівень психологічної сумісності визначається як схожістю якостей членів колективу, так і відмінностями.
В структурі психологічної сумісності виділяють декілька рівнів, які зумовлюються як властивостями особистості працівників, так і змістом та рівнем складності професійних завдань, що вирішуються.
І рівень – психофізіологічна сумісність, яка виражається у схожості природних властивостей людей: емоційна стійкість, тип нервової системи, фізична витривалість, працездатність та ін.
ІІ рівень – психологічний, який проявляється у ідентичності властивостей, які є результатом виховання і навчання.
ІІІ рівень – соціально-психологічний, який виражається у схожості особистісних властивостей, які є необхідними для соціальної взаємодії на основі спільності їх світосприйняття (ціннісні орієнтації комунікативність, політичні погляди) [1].
Чим глибшою є несумісність співробітників, тим вищою є імовірність виникнення конфліктів і як наслідок – розпад робочих груп.
Таким чином, для досягнення максимальної ефективності праці і зниженню конфліктності у колективі необхідно формувати робочі групи не тільки на онові професійних здібностей, але й з однаковою професійною спрямованістю, тобто враховувати сумісність різних рівнів.
Поряд із психологічною сумісністю має місце поняття «психологічного клімату». Високий рівень сумісності є важливим фактором, який виявляє сприятливий вплив на соціально-психологічний клімат у колективі. Психологічний клімат – це моральна (емоційна) атмосфера, що складається у виробничій групі, яка є конфортною чи неконфортною для членів групи.
Отже, роль психологічної сумісності є важливою у всіх без виключення сферах сумісної людської діяльності. Висока ефективність праці та краща спрацьованість досягається при наявності високої психологічної сумісності співробітників. Соціально-психологічна спрямованість відіграє вирішальний вплив на швидкість виконання виробничих завдань працівників. Задоволеність міжособистісними стосунками у первинних колективах збільшується по мірі зростання функціональних зв'язків. Товариські контакти на роботі та після її закінчення, взаємодопомога та співробітництво формують більш комфортний клімат, ніж недоброзичливі відносини, які виражаються у конфліктах та сварках. Також, одним із сприятливих факторів, для розвитку групи і сприятливого психологічного клімату є поєднання чоловіків і жінок у колективі, формування виробничих груп за віковим складом і періоду професійної діяльності, врахування особливостей особистості керівника і психологічну сумісність керівника та підлеглих [2]. При визначенні соціально-психологічного клімату в соціальних організаціях необхідно враховувати кожний із вказаних факторів, але також і їх комплексний вплив у всій їх сукупності.
Список використаних джерел:
1. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. Киев: Высшая школа. 1990, 191с.
2. Thompson A., Strickland A. Strategic Management: Concept and Cases, Business Publications. – Alabama, Univ., 1987.
________________
Науковий керівник: Маліцька Лоліта Борисівна, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри соціології, психології та гуманітарних дисциплін Криворізького факультету Запорізького національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter