Для сучасних підприємств, особливо великих, оцінка їх фінансової діяльності, фінансових результатів і показників ефективності, зокрема, дуже актуальна, тому що на основі даних показників формується інвестиційна привабливість для інвесторів. Одним із способів, важелів впливу на фінансові показники є амортизаційна політика, тому актуальність даної теми є не заперечною.
У класичному розумінні амортизація являє собою об’єктивний економічний процес поступового відшкодування вартості основних засобів у період їх функціонування у виробництві, з метою оновлення до моменту закінчення терміну експлуатації, який залежить від фізичного та морального зносу. Процес відтворення здійснюється через систему амортизації, яка є частиною інвестиційної політики держави. У сучасних умовах амортизація є важливим джерелом формування внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств, що направляються на модернізацію виробничої бази, технічне переозброєння, розробку і впровадження інновацій [1].
Амортизація відіграє важливу роль в процесі функціонування підприємства: включена до складу вартості продукції в якості умовно-змінних та умовно-постійних витрат, є джерелом коштів для фінансування процесів оновлення основних засобів, як частина грошового потоку, що створюється у процесі операційної діяльності підприємства. Амортизація є засобом окупності інвестицій у основні засоби, а також є частиною прибутку, що генерується основними засобами протягом терміну їх корисного використання.
Вибір методу нарахування амортизації є важливою складовою формування амортизаційної політики та фінансування відтворення основних засобів підприємств, вона має суттєвий вплив на формування інвестиційної привабливості підприємства [2].
На сьогоднішній момент можна виділити такі основні методи нарахування амортизації:
- прямолінійний метод, використовують приблизно сімдесят відсотків підприємств. Така популярність обумовлена тим, що метод дуже простий в застосуванні і зрозумілий. Його суть в тому, що щорічно процесу амортизації піддається рівна частина вартості даного виду основних засобів. Слід зазначити, що метод можна застосовувати в умовах, коли найбільше значення відіграє термін фізичного старіння засобів виробництва, а не його моральний знос;
- метод зменшення залишкової вартості. При такому методі нарахування амортизації характерним є поступове зниження вартості, але первісна вартість ніколи не буде списана - не досягне 0. Зазвичай, коли списана сума досягає вісімдесяти відсотків, залишок ділять на період, що залишився корисного використання і списують таким чином об'єкт амортизації. Незважаючи на цей недолік, спосіб дозволяє списати максимальну амортизаційну вартість в перші ж роки роботи активу;
- метод прискореного зменшення залишкової вартості, при якому річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості на початок року і подвоєної норми амортизації. Недоліком такого методу є нерівномірний розподіл сум амортизації між періодами використання, разом з тим він забезпечує врахування особливості морального зносу;
- кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Дани метод складний для практичного застосування, водночас забезпечує прогнозованість і плановість накопичення сум зносу;
- виробничий метод. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Перевагою даного методу є те, що він дозволяє визначити конкретну участь основних засобів у виробництві та чітко перенести частину їх вартості на собівартість виробленої продукції. Недоліком є непрогнозованість амортизації, складність у плануванні [3].
У висновку відзначимо наступні кілька моментів, підведемо підсумок.
По-перше, при застосуванні вірного методу амортизаційної політики можливо знизити фінансові ризики підприємства і поліпшити показники ліквідності, а також вплинути на податкові відрахування, тобто знизити податкове навантаження на підприємства. У цьому полягає перший позитивний ефект правильно здійснюваної амортизаційної політики.
По-друге, з інвестиційної точки зору найбільш вигідними є прискорені методи амортизації, так як за їх допомогою можливо зробити списання вагомої частки активів в перші роки його використання. Однак мінусом такої політики є те, що збільшується собівартість продукції, а значить - знижуються показники прибутку, перш за все показник валового прибутку і відповідно - чистий прибуток підприємства. Низькі абсолютні показники фінансових результатів підприємства впливають на показники рентабельності, що вже негативно позначається на інвестиційній привабливості підприємства в перші роки роботи.
Список використаних джерел:
1. Феняк Л.А. Роль амортизації у формуванні інвестиційних ресурсів підприємства/ Л.А. Феняк // Економіка і менеджмент 2019: перспективи інтеграції та інноваційного розвитку : зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф., 18–19 квіт. 2019 р.: у 8 т. – Дніпро: Біла К. О., 2019.
2. Попова В.Д. Особливості нарахування амортизації та її вплив на відтворення основних засобів [Електронний ресурс] / В.Д. Попова, Н.М. Кизима // Молодий вчений. - 2018. - № 10(1). - С. 374-380. - Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/10/89.pdf
3. Любар О.О. Амортизація: економічна сутність, особливості нарахування та відображення в бухгалтерському обліку/ О.О. Любар // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2017. - № 4. - С. 117-131.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter