Сучасні негативні тенденції у економічному, політичному та соціальному житі країни змушують вітчизняні підприємства функціонувати у край несприятливих умовах, які створюють негативні ризики для отримання соціально-економічного ефекту від діяльності підприємства. Тому управління ризиками (ризик-менеджмен) є однією з найголовніших функцій керівництва підприємства.
Ризик-менеджмен – багатокомпонентна та багатофакторна категорія, яка включає в себе процес, методи, інструментарій боротьби з негативними факторами впливу на діяльність підприємства. Тому у науковій літературі не існує єдиного визначення сутності ризик-менеджменту, що ускладнює розробку та впровадження ефективного механізму управління ризиками.
Як вважає О.Л. Устенко, управління ризиком – це процес впливу на суб'єкт господарювання, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, їх обґрунтоване прийняття та зведення ступеня їх впливу до мінімальних меж, а також розробка стратегії поведінки даного суб'єкта в разі реалізації конкретних видів ризику [1].
Штефанич Д.А. визначає управління підприємницьким ризиком як сукупність дій економічного, організаційного і технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливих втрат [2].
Відповідно до думки, В.М. Гранатурова, управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів, заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикованих подій і вживати заходів щодо виключення або зниження негативних наслідків їх настання [3].
Загалом, дослідження наукових праць сучасних вчених, дозволяє виділити три підходи до розуміння особливостей ризик-менеджменту: комплексний, фрагментарний, інтегрований (рис. 1).
Аналіз рис. 1 свідчить, що інтегрована концепція визначення сутності ризик-менеджменту є найбільш всеохоплюючою, тому як розглядає управління ризиками як елемент загальної управлінської системи, що дозволяє максимально ефективно уникати негативних ризиків для підприємства.
До основних елементів ризик менеджменту можна віднести: об’єкти управління, суб’єкти управління, засоби управління, індикатори управління (табл. 1).
Аналіз табл. 1 свідчить, що ризик менеджмент спрямовано на хоча б часткове попередження ризиків, які впливають на позитивний кінцевий результат діяльності підприємства.
Отже, основною метою ризик-менеджменту є мінімізація або ліквідація негативних ризиків, які не дозволяють підприємству позитивно досягати цілей діяльності підприємства. Мета ризик-менеджменту реалізується в його принципах, функціях та завданні.
Ризик-менеджмент базується на таких основних принципах [1]: принцип масштабності (максимізації); принцип мінімізації; принцип адекватної реакції; принцип розумного прийняття.
До основних функцій ризик-менеджменту відносять: прогнозування (планування), організації, контролю, регулювання, координації та мотивації.
Виходячи з принципів та функцій ризик-менеджменту зупинимось більш детально на його основних завданнях, які представлено у науковій праці Башинської О.І., Полещук А.А., Мотова А.В. [5]:
1. Формалізація об’єкта управління для конкретної підприємства: розробка «реєстру ризиків», в тому числі виявлення всіх внутрішніх і зовнішніх ризиків підприємства, включаючи інформацію про причинно-наслідкові зв’язки між ризиками, і «карти ризиків» (визначення рівня небезпеки та ймовірності кожного включеного до реєстру ризику, а також їх можливі наслідки і розміри збитку).
2. Оцінка «лінії толерантності» або схильності до ризику (допустимий для підприємства рівень ризику). Толерантність до ризику характеризує, наскільки значний ризик та чи інше підприємство здатне прийняти, витримати і ефективно оптимізувати. Класичне визначення толерантності до ризику.
3. Класичне визначення толерантності до ризику – рівень збитку, який підприємство здатне витримати без серйозних фінансових наслідків, тобто не зазнаючи шкоди самому підприємству
4. Формування системи пріоритетів реагування на той чи інший ризик. Розуміння того, які ризики підприємства знаходяться вище рівня її толерантності до ризику, має спонукати підприємства до першочергового управління саме тими ризиками, збиток від яких оцінюється як величина, що перевищує допустимий для підприємства рівень ризику.
5. Розробка механізмів управління ризиками (планування та фінансування заходів з управління ризиками, оцінка ефективності системи управління ризиками, моніторинг динаміки зміни ризиків, звітність з управ¬ління ризиками, періодичне навчання персоналу ризик-менеджмент та ін.).
Таким чином, ризик-менеджмент для сучасних підприємств є невід’ємною підсистемою у загальній системі управління підприємством, яка забезпечує ефективне функціонування підприємства шляхом попередження, або ліквідації можливих та існуючих загроз. Для забезпечення успішного процесу управління ризиками необхідно керівництву розробляти та впроваджувати механізм ризик-менеджменту, який дозволятиме досягати кінцевих цілей діяльності підприємства.
Список використаних джерел:
1. Устенко О.Л. Теория экономического риска: монографія / О.Л. Устенко. — К. : МАУП, 1997. — 164 с.
2. Управління підприємницьким ризиком / [за заг. ред. д.е.н. Д.А. Штефанича]. — Тернопіль: «Економічна думка», 1999. — 224 с.
3. Гранатуров В.М. Ризики підприємницької діяльності: проблеми аналізу / В.М. Гранатуров, О.Б. Шевчук. — К. : Державне вид.-інф. агентство «Зв'язок», 2000. — 150 с.
4. Дуднєва Ю.Е. Ризик-менеджмент: інтегрований підхід до організації / Ю.Е. Дуднєва, О.Ю. Антипцева, Т.С. Обидєннова, // Економіка і суспільство. – 2019. – Вип. 20. – С. 229-236.
5. Башинська І.О. Удосконалення системи управління ризиками на підприємстві / О.І. Башинської, А.А. Полещук, А.В. Мотова // Причорноморські економічні студії. – 2017. – Вип. 17. – С. 91-94.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter