Ефективно функціонуючий фінансовий ринок є необхідною передумовою забезпечення розвитку економіки будь-якої держави. Саме фінансовий ринок є тим інституційним утворенням, яке забезпечує збалансований перерозподіл грошових потоків між секторами економіки. У забезпеченні такого збалансування провідну роль відіграє інфраструктура фінансового ринку. Складові інфраструктури фінансового ринку є переважно подібними для ринків європейських країн, де фінансові ринки є банкоцентричними. Однак, незважаючи на подібність, трансформація інфраструктури фінансового ринку відбувається у кожній країні по-своєму.
Як зазначає І. Рекуненко, інфраструктура фінансового ринку є сукупністю «елементів, зокрема, і специфічних видів суб’єктів, що взаємодіють із приводу перетворення закумульованих фінансових активів у реальні інвестиційні потоки з метою нарощування продуктивного капіталу, розвитку процесів виробничого і невиробничого накопичення, забезпечуючи зниження ступеня інвестиційного ризику» [1, с. 38]. З наведено визначення видно, що інфраструктурі фінансового ринку відводиться набагато більша роль, ніж перерозподіл грошових потоків. Інфраструктура фінансового ринку забезпечує зниження інвестиційних ризиків, що разом із генеруванням інвестиційних фінансових потоків робить фінансову інфраструктуру важливим чинником економічного зростання. У такому контексті слушним є висновок про функціональну спрямованість інфраструктури фінансового ринку, який робить у своїй статті І. Чуницька [2].
Слід зазначити, що роль інфраструктури фінансового ринку змінюється з часом і є реакцією на зміни навколишнього середовища. Як зазначає І. Рекуненко «формування нової розвиненої інфраструктури для фінансового ринку повинно бути пов'язане з пошуком своєї концепції розвитку, свого набору способів і елементів механізму реалізації стратегічних і тактичних завдань розвитку ринку в цілому. При цьому розвиток інфраструктури фінансового ринку має спиратися на накопичені знання наукового пошуку в процесі розвитку даної інфраструктури з урахуванням національних особливостей» [3]. Вчений не тільки робить наголос на необхідності застосування наукових підходів до розбудови інфраструктури фінансового ринку, але і на врахуванні національних особливостей, у тому числі й інституціональних.
Зміна принципів функціонування фінансового ринку обумовила ряд змін у розвитку та ролі інфраструктури фінансового ринку. Передусім такі зміни проявляються у тому, що фінансові ринки тепер пов’язані не тільки із секторами економіки в середині країни, але й із міжнародними ринками. Тому трансформаційні зміни в інфраструктурі фінансових ринків стосуються не тільки переліку фінансових посередників, які функціонують на тому чи іншому фінансовому ринку, але й інституційних умов та правових засад. Передусім тих, які стосуються нагляду за діяльністю фінансових посередників.
Рушійні сили трансформації інфраструктури фінансового ринку криються не тільки в економічних і політичних змінах, які відбуваються у певній країні, але й розвитку технічного прогресу, зокрема у сфері ІТ-технологій. Трансформації, які пов’язані з ІТ-технологіями, не тільки спрощують здійснення фінансових трансакцій та зменшення їх вартості, але й фактично створили нову складову інфраструктури фінансового ринку, а саме – он-лайн сектор фінансових послуг.
Підсумовуючи зазначимо, що трансформація інфраструктури фінансового ринку є об’єктивним процесом, який обумовлюється глобалізацією фінансово-економічного розвитку, інституційними змінами та розвитком ІТ-технологій. Якщо трансформаційні сприяють зростанню продуктивності фінансового ринку та зменшення трансакційних витрат при здійснення фінансових операцій, то такі зміни є позитивними.
Список використаних джерел:
1. Рекуненко І.І. Характеристика елементів інфраструктури фінансового ринку, Вісник Української академії банківської справи, 2014, №1 (36), с. 38–44.
2. Чуницька І.І. Інфраструктура фінансового ринку України: поняття, функції та еволюція статусу, Бізнесінформ, 2014, №9, с. 248-253.
3. Рекуненко І.І. Методологічні засади дослідження процесів становлення та розвитку інфраструктури фінансового ринку, Економіка і держава, 2014, №12, с. 10-13.
|