Оцінка ефективності та результативності фінансової політики підприємств є однією із найскладніших теоретичних проблем фінансового менеджменту. Тим більше зазначене питання ускладнюється і особливостями, що притаманні фінансовій діяльності підприємств державного сектору економіки.
Варто зазначити, що багатогранність цілей фінансової стратегії підприємств державного сектору економіки суттєво ускладнює методичні підходи до її оцінки. Зокрема, доволі складно чітко ідентифікувати цілі діяльності підприємств ДСЕ на фондовому ринку. На перший погляд, мова йде про оптимізацію кількісних (в першу чергу) та якісних параметрів капіталу, що залучається. Разом з тим, на практиці такий підхід може призвести до «викривлення результатів», оскільки різними є суб’єктивні інтереси самого підприємства, держави, як ключового стейкхолдера, та інших стейкхолдерів. Для прикладу наведемо ситуацію, коли держава має змогу прийняти участь у додатковій емісії акцій та викупити частину таких цінних паперів для збереження своєї частки. Але це означатиме, що відволікатимуться додаткові ресурси з бюджету, і відповідно – зменшуватиметься обсяг фінансування, яке спрямовуватиметься на інші напрями витрат.
На сьогодні у фахових джерелах використовується у значній мірі «типовий підхід» до вирішення проблеми оцінки фінансової діяльності підприємства загалом, та на фондовому ринку зокрема. Цей підхід базується насамперед на використанні різноманітних показників, які дають можливість оцінити зазначені процеси з погляду існуючих стейкхолдерів та самого підприємства. Підходи різних авторів до цієї проблеми обмежуються пошуком окремих показників, які однобічно характеризують діяльність підприємства на фондовому ринку. Як правило, використовуються показники рентабельності, або показники оцінки фінансового стану підприємства як результат зміни його структури капіталу та окремих складових власного та боргового капіталу.
Забезпечення розвитку підприємств державного сектору економіки необхідними фінансовими ресурсами має в першу чергу характеризуватися оцінкою рівня достатності цих ресурсів. Тобто, чи дає можливість політика підприємства ДСЕ на фондовому ринку сформувати такі обсяги капіталу, і забезпечити такі співвідношення в його структурі, які б давали можливість досягти оптимуму з позиції фінансової стратегії. У процесі проведення цієї оцінки має бути визначено загальну потребу підприємства в фінансових ресурсах з урахуванням запланованих показників його економічного розвитку. Відомий вітчизняний фахівець М. Білик пропонує у процесі оцінки визначати показники трьох груп [1]:
• показники, що характеризують можливості формування підприємством фінансових ресурсів;
• показники, що характеризують темпи нарощення активів державного підприємства;
• показники, що характеризують темпи нарощення виробництва і реалізації продукції підприємства.
Щодо останнього пункту, то тут мова йде про вплив діяльності підприємства на фондовому ринку на його узагальнюючі фінансові показники. Тобто, не тільки про залучення капіталу з зовнішніх джерел, але й про механізми його подальшого використання. В цьому контексті виявляється тісний зв’язок між фінансовою політикою підприємства, його інвестиційною та операційною політикою, який ще більше ускладює процес оцінки діяльності підприємств ДСЕ на фондовому ринку, адже тоді маємо розраховувати не тільки ті показники, що стосуються фінансування на фондовому ринку, але й фінансові індикатори.
Список використаних джерел
1. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств: дис.докт. екон. наук: 08.00.08/ М.Д.Білик—К.,2000.— с.405.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter