Будь-яке підприємство в процесі своєї діяльності може зіштовхнутися з цілим рядом факторів, які можуть негативним чином впливати на його фінансовий стан, що в свою чергу може з часом призвести до настання банкрутства. Саме тому вчені вже десятки років працюють над способами раннього діагностування можливості настання банкрутства на підприємстві з метою його запобігання.
З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.
У. Бівер запропонував дуже сильну статистичну методику, більш сильну ніж його попередники, дослідивши значно більшу кількість організацій. Він використовував з метою діагностики банкрутства 20 коефіцієнтів, включивши п'ять з них, що показують імовірність настання банкрутства організації за 5 років, в свою модель. за ступенем точності прогнозу розробник представив їх в наступній послідовності:
• Коефіцієнт У. Бівера = (ПП + А) / Зобов'язання;
• Коефіцієнт фінансової залежності;
• Коефіцієнт поточної ліквідності;
• Рентабельність активів;
• Частка чистого оборотного капіталу в активах [3].
Коефцієнт Бівера розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань [1].
Особливістю моделі У. Бівера є те, що відсутній результуючий показник і кожен коефіцієнт, що входить в модель, розраховується і оцінюється окремо. Його модель давала відносно точний прогноз майбутнього статусу фірми. У. Бівер рекомендував досліджувати тренди цих показників для діагностики банкрутства. Отримані значення індикаторів порівнюються з їх нормативним значеннями, розрахованими Бівером для трьох видів фірм: для підприємств, що мають стійкий фінансовий стан (група І), для підприємств, збанкрутілих протягом п’яти років (група ІІ), для підприємств, що стали банкрутами протягом року (група ІІІ) [2].
Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, при якому протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому підсумку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає менше 0,1.
Перевагами методу У. Бівера є те, що дослідження відбувались на основі 79 неплатоспроможних і 79 нормально функціонуючих підприємствах та вперше були використані статистичні прийоми у сполученні із фінансовими коефіцієнтами.
Нормативні значення фінансових показників не враховують галузеву специфіку підприємств, що є недоліком методу. Крім того, ефективність використання капіталу на підприємствах (оборотність, рентабельність) не враховується в розрахунках, а також визначення коефіцієнта проводиться у статиці, що ускладнює використання методу Бівера українськими підприємствами [4].
Згідно з ”Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 року №10, для проведення системного експрес-аналізу фінансового стану підприємства пропонується використовувати коефіцієнт Бівера [5].
Дана методика може застосовуватися на промислових підприємствах різних форм власності і різних видів діяльності, комерційними банками в якості додаткового інструменту при оцінці стану позичальника, в діяльності консалтингових фірм і аналітичних центрів.
Свого часу модель Бівера викликала безліч критичних зауважень, але дала величезний поштовх для розвитку досліджень у цій області.
Список використаних джерел:
1. Власюк В.Є. Оцінка ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств/ ласюк В.Є., Гордієнко К.О., Пшенична А.О.// ЕКОНОМІКА І СУСПІЛЬСТВО – 2017. - Випуск №12. – с. 71-72.
2. Іщенко Н.А. Розвиток продуктивних сил та галузей. Економіка та управління підприємствами./ Економічні науки – 2017. – Випуск №13. – с. 258.
3. Рябова М.А. Аналіз фінансової звітності: навчально-практичний посібник/ Ульяновський державний технічний університет – м.Ульяновськ - 2011. - с.95-96.
4. Янковець Т.М. Порівняння сучасних моделей діагностики ймовірності банкрутства підприємства: закордонний та вітчизняний досвід/ Янковець Т.М., Чернюк Ю.В.// Інвестиції: практика та досвід – 2016. – Випуск №20. – с. 60-61.
5. Ященко В. Методи аналізу ймовірності настання банкрутства на підприємстві/ Національний університет “Острозька академія” – 2015.
________________
Науковий керівник: Дропа Ярослав Богданович, доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту, Львівський національний університет імені І. Франка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter