На сучасному етапі розвитку економіки, людські ресурси є умовою успішного функціонування будь-якого підприємства. Інвестуючи кошти в своїх робітників, підприємство прагне збільшити їх трудову віддачу, оскільки невідповідність кваліфікації працівників потребам підприємства негативно позначається на результатах його діяльності. Інвестиції в людський капітал сприяють формуванню високоефективної робочої сили та забезпечення її продуктивної працездатності, саме тому обрана тема є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку вітчизняних підприємств.
Проблемним аспектам процесу інвестування в людський капітал присвятили свої праці такі вітчизняні та закордонні науковці, як М. Блауга, О. Кубатко, Т. Шульц, Л. Павленко, О. Носик, Д. Мельничук, С. Климко, О. Захарова, Е. Лібанова та багато інших.
Витрати на освіту, спрямовані на досягнення, підтримку та покращення низки навичок і здібностей людини є інвестиціями, оскільки вони сприяють зростанню обсягу виробництва в майбутніх періодах. Такі інвестиції є формою збільшення ролі людського капіталу як одного з факторів виробництва. Інвестиції дозволяють створити сильну і гнучку робочу силу, здатну швидко реагувати на зміни, які пов’язані з процесами глобалізації та переходом до інформаційного суспільства [3].
Варто зазначити, що капіталовкладенням в людський капітал притаманний вищий ступінь ризику та невизначеності. Це спричинено тим, що функціонування людського капіталу, віддача від його застосування зумовлюються волею людини, як власника цього капіталу, її індивідуальними інтересами та світоглядом, її зацікавленістю, відповідальністю, і загальним рівнем культури, зокрема і економічної. Специфіка даного виду інвестування також полягає в тому, що підприємство, як інвестор, зацікавлене у вигодах не тільки для себе, а і для інших учасників процесу (працівників), а для того, щоб підвищувати ефективність інвестицій у людський капітал необхідно постійно заохочувати працівників економічними та неекономічними методами мотивації [1].
Приклад розвинених країн світу, досвід провідних компаній щодо інвестування в людський капітал відображає високі стандарти життя, і всеосяжну турботу про персонал компаній [2]. В Українських реаліях ситуація з інвестиціями в людський капітал ще поки далека від розвинених країн світу - найбільша інтенсивність інвестування у людський капітал є характерною переважно для великих промислових підприємств. Якщо порівнювати середній рівень коштів від фонду оплати праці, які інвестує у людський капітал середньостатистичне підприємство світу та українське підприємство - різниця сягає 20 разів не на користь підприємств України [4].
Серед чинників, які негативно впливають на рівень інвестицій в людський капітал на українських підприємствах можемо виділити наступні:
- високі ціни на освітні послуги;
- відсутність у роботодавця стимулів до здійснення безперервного навчання працівників;
- недостатній обсяг фінансових ресурсів на вітчизняних підприємствах.
Водночас з тим, стрімкий розвиток технологій змінює структуру та характер виробництва. Іноземні підприємства створюють жорстку конкуренцію, використовуючи сучасні концепції корпоративного управління. Не можна також не відмітити, що змінюється попит та поведінка споживачі. Ці всі чинники змушують кожне вітчизняне підприємство переглянути власну інвестиційну політику та зробити основний акцент на капіталовкладеннях в людський капітал, щоб зберігати конкурентні позиції на ринку.
Отже, можемо зробити висновок, що інвестування у людський капітал навіть у незначних обсягах дозволяє забезпечити у довготривалому періоді набагато більшу ефективність, ніж значні капіталовкладення у технічний розвиток підприємства. Окрім того, перевагами інвестицій в освіту є зростання виробництва, послуг, якості, продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, інші інновації, висока якість відносини з клієнтами, зростання конкурентоспроможності на ринку тощо. З іншого боку, інвестиції в людський капітал сприяють інтенсивному економічному зростанню, тому, обираючи стратегію інвестування в людський капітал, підприємству необхідно чітко усвідомлювати її спрямованість у майбутнє.
Список використаних джерел:
1. Ніколайчук В. М. Управління людським капіталом за умов розвитку економіки знань: проблеми теорії та практики: монографія. Хмельницький. ХНУ, 2012. 201 с.
2. Кубатко О. В. Інвестування в людський капітал як фактор зростання конкурентоспроможності підприємства. Механізм регулювання економіки. 2013. № 3. С. 92-98.
3. Грішнова О. Людський капітал в умовах кризи: оцінка і пошук можливостей збереження. Економіка. 2015. № 5(170). С. 11-16
4. Овчаренко Л. В. Інвестування в людський капітал як фактор становлення інноваційної економіки в Україні. Innovative solutions in modern science. 2016. № 1 (1). С.1-11
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter