В період стрімкої глобалізації світової економіки, динамічного характеру фінансових відносин та швидкого розвитку новітніх технологій та комунікацій, набули надзвичайної актуальності процеси, пов’язані з відмиванням коштів. Протиправні дії з відмивання доходів прогресують на міжнародному рівні: за оцінками МВФ сукупний обсяг відмивання коштів становить - 2-5% світового ВВП або 800 млрд – 2 трлн доларів США [5].
Найбільшу увагу, наряду з іншими міжнародними організаціями, зазначеній проблемі приділяє ФАТФ. Основною метою зазначеної організації є:
відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів;
розробка та контроль за виконанням рекомендації у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, які отримали назву фінансовий моніторинг.
На законодавчому рівні поняття фінансового моніторингу закріпилось у Законі України від 14.10.2014 № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме: фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу [4].
Відтак можна виокремити такі функції фінансового моніторингу:
організаційно-управлінська, що полягає у визначенні, на підставі та в межах законодавства, структури фінансового моніторингу, виконавців та їх повноважень, форм та засобів ведення фінансового нагляду;
контролююча, в якій інструментом реалізації виступає перевірка та вивчення клієнта, котра полягає в ідентифікації, перевірці видів його діяльності тощо;
аналітична, що охоплює аналіз змісту фінансової операції, її звичайності або незвичайності, заплутаності умов здійснення, економічної невиправданості фінансових операцій або суперечливості звичайній практиці клієнта, оцінку ризику здійснення клієнтом банку легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом [1,2,3].
Підсумовуючи вищезазначене можна дійти до висновку, що система фінансового моніторингу та її розвиток має досить велике значення для національної економіки та держави в цілому.
Таким чином, можна зробити висновок, що є прямо пропорційний зв’язок між розвитком засобів відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом та розвитком системи фінансового моніторингу. Оскільки у наш час ринок фінансових послуг відіграє досить вагому роль, то і система фінансового моніторингу має бути віддзеркаленням потребам суспільства в зазначеній сфері та ефективним інструментом протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
Список використаних джерел:
1. Буткевич С. А. первинний фінансовий моніторинг: сучасний стан і перспективи розвитку. Державна податкова служба України Національний університет державної податкової служби України Національна академія правових наук України. URL: http://ndi-fp.asta.edu.ua/thesis/39/#.VUxty47tmko
2. Бормотова М. В., Мухіна К. О. Дослідження сутності поняття фінансовий моніторинг. Вісник економіки транспорту и промисловості. № 50. 2015. С. 214-217.
3. Чуніхіна Л. М. Первинний фінансовий моніторинг в банках України як засіб запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» Львів, 2007. 18 с.
4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
5. Money-Laundering and Globalization. URL: https://www.unodc.org/unodc/en/money-laundering/globalization.html.
________________
Науковий керівник: Рагуліна Надія Вікторівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри «Облік, оподаткування та економічна безпека» Донбаської державної машинобудівної академії
|