Економічний розвиток держави, величина валового внутрішнього доходу, вирішення проблем соціального характеру та структурні перетворення в економіці залежать від інвестиційної активності та інвестиційного потенціалу суспільства. Інвестиційний потенціал виражається через максимальну здатність залучати і використовувати у виробництві інвестиції.
Згідно з законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності та інше [2].
На сьогоднішній день інвестиції є основним індикатором розвитку і оздоровлення економіки будь-якої держави, адже вони виконують такі надзвичайно важливі функції, як:
- стимулювання економічного розвитку;
- стабілізацію політичної ситуації;
- підвищення мобільності економіки, збалансований розподіл коштів між її структурними елементами;
- підвищення зайнятості та покращення життєвого рівня населення;
- впровадження інноваційних технологій, покращення результативності виробництва і як наслідок ріст якості продукції;
- прискорення науково-технічного прогресу;
- впливу на зростання ВВП;
- росту конкурентоздатності продукції вітчизняної промисловості;
Досить важливе місце в економіці займають прямі іноземні інвестиції, які дозволяють здійснити модернізацію усього виробництва і трансформувати соціальну інфраструктуру. Однак для їх залучення необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат, через удосконалення законодавства, яке регулює інвестиційні відносини, а також вдосконалити систему оподаткування та сформувати привабливий імідж держави.
На даний момент спостерігається загальне падіння обсягів капітальних вкладень, головною причиною цього є збитковість більшості українських підприємств, неприйнятні для них умови отримання кредитів, інвестиційна непривабливість для іноземного інвестора. Власні кошти підприємств та організацій як основне джерело фінансування інвестицій є вкрай недостатніми для відновлення економічного зростання. Прибуток підприємств як джерело капітальних вкладень в Україні практично не використовується. Використовується він у масштабах всієї національної економіки на поновлення обігового капіталу та інші цілі, а не на нагромадження основного капітал [3].
Значною проблемою є те, що населення в Україні через недовіру до банківської системи та політики уряду не перетворює свої заощадження на інвестиції. Кошти, які могли б приносити дохід, створювати додатковий капітал та брати участь у виробництві матеріальних благ аж ніяк не використовуються і становлять втрати для економіки.
До основних проблем, які гальмують розвиток інвестицій в Україні, можна віднести:
- високий рівень корупції;
- недосконалість відповідної законодавчої бази;
- недостатнє державне фінансування вітчизняних наукових закладів;
- не дієвість методичного забезпечення підготовки інвестиційних проектів;
- дефіцит досвідчених і кваліфікованих фахівців в управлінні проектами;
- відсутність практичного досвіду і слабо розвинена інфраструктура венчурних інвестицій в Україні та інше [1];
- нестабільна політична ситуація;
- відсутність надійної системи страхування ризиків.
Отже, подальший стабільний розвиток вітчизняної економіки значною мірою залежить від раціональної інвестиційної політики уряду. Основними напрями даної політики має бути забезпечення економічної безпеки, розвиток фондового ринку та розробка державою заходів, спрямованих на забезпечення фінансово-економічної стабільності.
Список використаних джерел:
1. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України / О. В. Гаврилюк. – Фінанси України. – 2013. – №2. – с. 68-81.
2. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 24.11.2019);
3. Федоренко В. Г. Роль інвестицій в економіці держави [Електронний ресурс] / В. Г. Федоренко, О. Г. Чувардинський, С. В. Палиця, С. В. Федоренко // Економіка та держава. - 2010. - № 9. - С. 38-39. -URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecde_2010_9_13
4. Стрішенець М.М., Павлова О.М. Павлов К.В., Купчак В.Р. Питання інституціональної економічної теорії у працях Г.Ф. Симоненка. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки : журнал / уклад. Любов Григорівна Ліпич, Мирослава Богданівна Кулинич. – Луцьк : Вежа-Друк, 2019. – №2(18). – С. 14-21.
5. Павлова О.М., Павлов К.В. Пріоритетні напрями державного регулювання конкуренції: вітчизняний та зарубіжний досвід. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки : журнал / уклад. Любов Григорівна Ліпич, Мирослава Богданівна Кулинич. – Луцьк : Вежа-Друк, 2019. – №1(17). – С. 14-20.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter