Сьогодення вимагає знаходження все нових та більш ефективних механізмів та методів залучення інвестицій у різні галузі економіки. Крім того, наявність величезної кількості проблем фінансового характеру, які проникають здебільшого у незахищені сфери соціально-економічного, промислового, екологічного, наукового розвитку кожної країни, вимагають оволодівання та використання методологічного апарату при розгляді можливостей застосування інвестиційних інструментів для вирішення зазначених проблем.
Дослідження показали, що економічній літературі інсує велика чисельність поглядів для класифікації інвестицій залежно від галузевого спрямування, виду залучення, вимогою, сторковістю тощо. Так, В. Федоренко пропонує класифікувати інвестиції за п’ятьма ознаками: за об’єктами вкладання коштів, за характером участі в інвестуванні, за періодом інвестування, за формами власності інвесторів, за регіональною ознакою [1, с.197].
І. Бузова, Г. Маховикова, В. Терехова пропонують застосування шести класифікаційних ознак, серед яких: об’єкт інвестування, область інвестування, форма власності інвестицій, характер участі в інвестуванні, період інвестування, регіональний характер інвестицій [1, с.197].
На наш погляд, одну з найбільш повних класифікацій здійснює німецький вчений В. Лагодієнко, який різні критерії ознак поділяє на головні та другорядні. Зокрема, до головних відносяться: кількісний розгляд, якісний розгляд, розгляд в аспекті часу, ступінь взаємозалежності інвестицій, а до другорядних: за інвестиційними об'єктами, за мотивами інвестування, за сферою інвестування [2].
Таким чином, ми бачимо, що в сучасній економічній літературі не існує єдиних узагальнених підходів до класифікації інвестицій. Пропонуємо виділити та охарактеризувати основні види класифікації, які зустрічаються в наукових дослідженнях як у вітчизняних, так і в зарубіжних авторів з урахуванням регіональних структурних трансформацій в агробізнесі (табл. 1).
За ознакою мети інвестування фінансові інвестиції поділяються на стратегічні (інвестор вкладає капітал у контрольний пакет акцій із метою здійснення стратегічного управління компанією) та портфельні (інвестор має на меті лише приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу) [3, с.203].
З позиції класичної теорії інвестицій важливе значення має принцип визначення чистої дисконтованої вартості. Цей принцип лежить також в основі неокласичної теорії інвестицій. У ній дане правило сформульоване в аспекті традиційного для економістів принципу: можна здійснювати інвестиції доти, поки вартість додатково вкладеної одиниці капіталу співпадає з її витратами. Проте при визначенні цих величин виникає невизначеність, яким чином враховувати податки і амортизацію, або яку виробничу структуру прийняти за основу тощо.
Інвестиції в агробізнесі дозволяють формувати нові основні виробничі і невиробничі фонди або модернізувати вже існуючі, забезпечувати підвищення штучної родючості земельних угідь. Вони значною мірою набувають функцій виробничих ресурсів, що визначає темпи, масштаби і пропорції у сільськогосподарському виробництві. Стратегія використання інвестицій у цій галузі полягає також і в якісному вдосконаленні виробництва та відтворення сільськогосподарської продукції.
Інвестиційний процес в агробізнесі має галузеві особливості, що відображається на його потенціалі. По-перше, це пов’язано із значною його ресурсомісткістю. Висока ресурсомісткість вимагає значних обсягів фінансових і матеріальних ресурсів для забезпечення відтворювальних процесів, що зумовлює достатньо високий рівень питомих капіталовкладень аграрних підприємств у розрахунку на одиницю продукції.
Не дивлячись на специфічні особливості, інвестиційний процес в агробізнесі володіє всіма ознаками системи: у нім присутній суб’єкт (інвестор), об’єкт (об’єкт інвестицій), зв’язок між ними (інвестування з метою отримання інвестиційного доходу) і середовище, в якому вони існують, інвестиційне середовище.
Таким чином, отримані результати дослідження дають можливість стверджувати, що загальноприйнятої методики класифікації інвестицій на сьогодні не існує, а тим більше в період регіональних структурних трансформацій в агробізнесі. Результати дослідження показують, що думки деяких авторів вступають у суперечки з позиціями інших, що призводить до значної плутанини в класифікації інвестицій. Деталізований підхід окремих авторів наукових праць приводить до того, що з’являються нові види класифікації інвестицій. Це позитивно впливає на науковий прогрес в цьому питанні та призводить до більш детального вивчення можливостей використання нових видів інвестицій в економічному розвитку держави.
Поєднавши напрацювання зарубіжного досвіду та кращі здобутки вітчизняної науки існує реальна можливість створити універсальну класифікацію, яка б давала можливість не тільки отримати загальне уявлення про види інвестицій, а й застосовувати ці види на практиці залучивши під конкретний вид конкретні інвестиційні проекти.
Список використаної літератури:
1. Скорнякова Ю. Б. Окремі аспекти класифікації інвестицій / Ю. Б. Скорнякова // Вісник Запорізького національного університету. — 2009. — №1 (4). — С. 196—201.
2. Лагодієнко В.В. Реалізація інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності у харчовій галузі / В.В. Лагодієнко // Бізнес-Навігатор: науково-виробничий журнал Міжнародного університету бізнесу і права. – Херсон, – 2013. - №2(31). – С. 178-183.
3. Горбатюк Л. М. Окремі аспекти класифікації інвестицій / Л. М. Горбатюк // Вiсник Полтавської державної аграрної академії. — 2010. — №2. — С. 201—204.
4. Лишанский М.Л. Финансы сельскохозяйственных предприятий / М.Л. Лишанский, З.А. Круш, И.Б. Маслова, Л.С. Шохина; Под ред. М. Л. Лишанского. – М.: КолосС. – 2004. – 376 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter