В умовах сьогодення функціонування транспортної системи регіону – одне з пріоритетних векторів його розвитку. Проте, залишаються невирішеними проблеми транспортної галузі, що характеризуються:
- спадом попиту на вантажні та пасажирські перевезення, багаторазовим зростанням цін на матеріальні ресурси, що призводить до значного зниження реальних доходів транспорту; низькою конкурентоспроможністю транспортнодорожнього комплексу на зовнішньому і внутрішньому ринках; невирішеністю питань щодо джерел фінансування;
- відсутністю іноземних та вітчизняних інвестицій у фінансуванні техніко-технологічної модернізації розвитку транспорту;
- недостатньою ефективністю функціонування транспортно-дорожнього комплексу, яка пов’язана насамперед із повільним вирішенням питань приведення у відповідність з обсягами виконуваної роботи експлуатаційного персоналу та основних фондів, транспортної інфраструктури, а також з утриманням непрофільних для галузі об'єктів, низькими темпами впровадження ресурсоощадних технологій;
- недосконалістю нормативно-правового забезпечення діяльності транспортно-дорожнього комплексу, повільним вирішенням питань уніфікації транспортного законодавства відповідно до міжнародного права.
Інноваційний розвиток та активне впровадження інноваційних процесів є визначальними чинниками, які забезпечать техніко-технологічний рівень її формування. Необхідність прискореного техніко-технологічного розвитку обумовлює перехід на модель інноваційно-інвестиційного розвитку, у якій розробку та впровадження інновацій стимульовано достатнім інвестиційним забезпеченням. Чинниками, які насамперед перешкоджали здійсненню інноваційної діяльності, були вартісні, а саме: нестача власних коштів, великі витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка держави, високий економічний ризик, тривалий термін окупності нововведень, недосконалість законодавчої бази, відсутність попиту на продукцію та кваліфікованого персоналу.
Регіональна система розвитку транспортної галузі сприяє інтеграції зусиль учасників перевізного процесу. Науково-консультаційний напрям регулювання повинен розробляти комплексні та цільові програми розвитку транспортної галузі регіону, надавати необхідну інформацію та консультації, створити систему забезпечення кадрами. Реалізація інноваційного розвитку транспорту повинна знайти практичне відображення в регіональних програмах. Необхідною умовою є формування інтеграційних структур з надання різних послуг.
Стратегічне планування інноваційного розвитку транспортної галузіна рівні регіонів має стати інтегруючою силою, яка спрямовує процес розробки стратегічних цілей і створює основу для управління надання послуг та підвищення якості та рівня життя населення. Елементами процесу стратегічного планування є оцінка переваг і недоліків функціонування транспортної системи, а також можливостей та загроз щодо його подальшого розвитку. Стратегічні пріоритети, визначені в стратегії розвитку регіону, розкриваються постановкою стратегічних завдань, розробкою механізмів їх досягнення. Водночас досягнення мети неможливе без відповідного фінансового забезпечення та створення ефективної управлінської структури. Визначений методологічний інструментарій розвитку транспортних підприємств сприятиме ефективній роботі щодо розробки та реалізації стратегії розвитку на регіональному рівні з урахуванням вимог сьогодення. Основою концепції управління інноваційним розвитком транспортної галузі регіону визначено запропоновані механізми його регулювання та реалізація стратегії, що визначають процедури взаємодії державних та місцевих органів виконавчої влади в контексті формування і реалізації регіональної стратегії розвитку, а також методи та інструменти визначення цілей інноваційного розвитку, системи моніторингу результатів з позиції ефективного використання регіонального потенціалу і ресурсів.
Список використаних джерел:
1. Лагодієнко В.В. Логістика по-японськи: підвищення ефективності діяльності підприємств. Культура народов Причерноморья. 2014. №275. С. 207-210.
2. Лагодиенко В.В. Понятие сущности и функцій управления в логистических системах. Балтийский гуманитарный журнал. 2014. №4(9). С. 145-147.
3. Садеков А.А., Цурик В.В. Управление предприятием в условиях кризиса: монография. Донецьк: Изд-во ДонГУЭТ, 2006. 178 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter