Туризм є однією із галузей світової економіки, яка стрімко та динамічно розвивається, а також приносить чималі прибутки. Саме те, як туризм впливає на всі сфери, його багатогранність провокує визнання сталого розвитку як окремої системи, адже разом із попитом на індустрію туризму збільшується і навантаження на навколишнє середовище.
Сталий туризм позиціонує себе як вид туризму, при якому використовуються природні ресурси для людських потреб, але оптимально та раціонально, щоб надати таку можливість майбутнім поколінням. Принципи розвитку сталого туризму повинні бути такими, щоб виникав баланс між природоохоронною, соціально – культурною та економічною сферами. Така концепція є правильною, адже сприяє збереженню навколишнього середовища і водночас росту економічних показників.
Поняття сталого туризму трактується у теорій різних вчених. Англійський економіст Артур Пігу заснував концепцію економіки добробуту, в якій відокремив чотири економічні функції навколишнього середовища:
- розміщення відходів;
- запаc сировини;
- cуcпільне споживання;
- територіальна база для господарської діяльності суб’єктів економіки.
Всі ці функції враховують вичерпність виробничих факторів, кожна з них зменшує економічне зростання внаслідок кількісного і якісного виснаження.
Ця теорія екологічного регулювання описує ефективність механізму природокористування який дозволяє трансформувати зовнішні витрати на компенсацію екологічних збитків у внутрішні витрати по їх запобіганню [3].
Забезпечення рівноваги між економікою та природним використанням ресурсів обговорювалось також в економічних теоріях. Американський економіст і політичний мислитель Уолт Ростоу висунув теорію самопідтримуваного зростання, у якій йдеться про стимулювання розвитку технічно – економічних елементів системи господарства, таких як:
- галузева структура господарства;
- рівень розвитку техніки;
- структура споживання;
- частка накопичення внаслідок виробництва у національному доході [4].
В 70-ті роки поняття «стійкість» використовувалось для опису економіки у рівновазі з екологічними системами підтримки. Група вчених Римського клубу під керівництвом Д. Медоуза в книзі «Межі зростання» (1972, доповідь Римському клубу) змоделювала наслідки існуючої моделі світової економічної системи. Вони розглянули п’ять основних змінних (світове населення, індустріалізація, забруднення довкілля, виробництво продовольства та виснаження ресурсів) і визначили, що за існуючих умов, технології забезпечують тільки лінійне зростання, що призведе до накопичення негативних наслідків (особливо екологічних), економічного та соціального краху. Вченими було запропоновано як альтернативу - «стійкий стан економіки» [2].
Проте, найбільш розповсюдженим і загальноприйнятим поняттям сталого розвитку залишається визначення із доповіді Світової комісії з питань навколишнього середовища та розвитку (WECD, 1987 р.) – «Наше спільне майбутнє», де під «сталим розвитком» розуміють такий розвиток, що задовольняє потреби сьогодення і гарантує таку ж можливість майбутнім поколінням. Як відомо концепція сталого розвитку включає три основні складові: економічну, соціальну та екологічну [1].
Туризм тісно пов’язаний із чистотою та екологічним станом туристичних об’єктів, адже будь – якого туриста найбільше вабить територія для відпочинку, де побувало мінімум людей. Таким чином виникає замкнуте коло, бо з кожним роком наплив туристів в цю дестинацію збільшується, а разом з ним росте шкода для довкілля. На сьогоднішній день проблема розвитку сталого туризму є як актуальною, проблеми екології обговорюють масово. Нестача продовольства, інтенсивне використання природних ресурсів, зростання демографічних показників, забудови значних територій туристичними підприємствами призводять до виникнення серйозних проблем, таких як:
• забрудення грунту, води, повітря відходами;
• виникнення зсувів, лавин;
• зменшення або зникнення видів флори та фауни;
• зменшення площ лісів [1].
Через перелічені вище проблеми виникає закономірність пошуку їх вирішення. Саме розвиток сталого туризму повинен передбачати для цього:
• збереження вже наявних ресурсів, забезпечити їх оптимальне використання;
• відтворення необхідного балансу між людиною та природою;
• поєднання чинників економічного, екологічного духовного та соціально – культурного розвитку;
• узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистем;
• відрегулювання кількості відвідувачів певних природніх територій.
Дотримуючись всіх цих принципів, сталий туризм є досить складним, щоб досягнути мети. Всі зацікавлені сторони такої концепції повинні бути забезпечені політичним керівництвом, вміти знайти правильний підхід, емоційний вплив на публіку, викликати довіру та впевненість у своїх силах. Але попри все, розвиток сталого туризму є саме тим напрямом, на який потрібно орієнтуватись.
Список використаних джерел:
1. Ісаєнко В.М., Ніколаєв К.Д., Бабікова К.О., Білявський Г.О., Смирнов І.Г. Стратегія сталого розвитку: навч. посіб., вид – во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2014, 301 с.
2. Медоуз Д. Межі росту / навч. посіб., вид – во «Академкнига»,1972.- 342 с.
3. Герасименко В.Г. Концепція сталого розвитку туризму етапи становлення і сучасний зміст В.Г. Герасименко Туристична освіта в Україні проблеми і перспективи зб.наук.праць.- 2007. – Вип.- 2007. – Вип.1 – С.17-23.
4. Ростоу У. Стадії економічного зростання / вид – во «Кембридж Юніверсіті Прес», 1960. - 242 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter