Сьогоднішній світ розвивається надзвичайно прискореними темпами. Ведення бізнесу за таких умов характеризується неабиякою гнучкістю щодо прийняття рішень, умінь моделювати «завтрашній день» і бачити перспективи розвитку світу. Інколи для отримання успіху потрібно за короткий термін оволодіти новими знаннями, навиками та уміннями, які, можливо, і не є суміжними із тим інтелектуальним потенціалом, яким володіють і який дає прибуток сьогодні. Тут на допомогу приходить дистанційне навчання із своїми перевагами, котре передбачає окрім взаємодії із віддаленим викладачем (тьютором), ще і роботу в навчальному середовищі, основним компонентом якого є курс дистанційного навчання (КДН). Існують підходи до побудови таких курсів. Зокрема, послуговуються елементами технології композиційно-структурного моделювання (КСМ-технологія) для побудови КДН [1].
Ця технологія дозволяє збільшити продуктивність праці розробників прикладних програмних систем (ППС) (що до них відносять і програми навчального призначення), покращити якість та надійність таких систем шляхом вироблення уніфікованих механізмів, моделей мов, методологій побудови ППС. Монолітний спосіб проектування прикладних програм, а відтак, і наступного їх програмування, характерний для програмного забезпечення 1-го покоління. Складність і зростаюча вартість ППС дозволяє зробити висновок про недосконалість цього способу.
Технологічнішим принципом програмування є модульність, при якій програма проектується як деякий ланцюжок складових частин („цеглинок”), що одержали назву модулів. Кожна з таких „цеглинок” виступає як окремна програмна одиниця; її проектують автономно, автономно програмують і тестують, використовують у найрізноманітніших програмах, як складову частину, коли тільки за своїм функціональним призначенням модуль відповідає потребам. Модульність забезпечує структурну адаптацію алгоритма до розв’язуваної задачі, до нього можна підключати нові „цеглинки”, змінювати та поновлювати старі аж до конструювання цілком нового алгоритму.
Розглянуті концептуальні основи макромодульного програмування, а саме, опис синтаксичних моделей мов макромодульного середовища програмування та опис верифікації композиційних схем.
При побудові КДН за КСМ-технологією виникає ряд оптимізаційних проблем в цілому характерних для різних стадій розробки ППС. Зокрема, проблема вибору оптимального алгоритму в заданій множині конкуруючих алгоритмів при різних практично важливих припущеннях про властивості останніх може бути сформульована таким чином.
Нехай для розв'язання задачі z jЄZ визначена множина алгоритмiв A jЄA, за допомогою яких ця задача може бути розв'язана. Алгоритмам A jiЄA поставлена у відповідність послідовність характеризуючих їх параметрів  ji= {  kji: k=1, ... , q}. У множинi А j потрібно вибрати алгоритм A je такий, щоб
при деяких обмеженнях на  ji.
Ця задача в загальному випадку є складною задачею багатокритеріальної оптимізації і з урахуванням потреб практики побудови КДН може набувати (прирівнюванням окремих параметрів аk до нуля) різних часткових формулювань типу: серед усіх алгоритмів А знайти хоча б один алгоритм, за допомогою якого можна розв'язати дану задачу; у множині алгоритмів А знайти найефективніший за якимось одним показником, наприклад, за швидкодією для розв'язування даної задачі та інше.
Практичний інтерес викликає пошук такого алгоритму, всі показники якого найближче відповідали б вимогам користувача при розв'язуванні даної задачі.
Список використаних джерел:
1. Мушак А.Я. Технології композиційно-структурного моделювання дистанційного навчання. Інформатика та математичні методи в моделюванні. – 2014. – Т. 3, №4. – С. 123-130
|
Голосування 
(
je, 
je)=exti 
(
ji, 
ji)
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter