Розглядаючи системи розподілу як поняття, варто відзначити багатозначність цього трактування і застосовність її до цілого ряду найрізноманітніших наук (як технічних, так і економічних), особливо з огляду на самостійні значення кожного з слів, що входять в дане словосполучення.
Варто відзначити, що в сучасній економіці під розподілом розуміють систему взаємопов'язаних елементів, які утворюють відносини з приводу факторів і результатів виробництва.
Поняття «система» ще більш багатозначне в порівнянні з поняттям «розподіл». Так, в тлумачному словнику української мови під системою розуміється:
- порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням і взаємним зв'язком частин чого-небудь;
- продуманий план
- то, що стало нормальним, звичайним, регулярним;
- заведений, прийнятий порядок порядок в розташуванні і зв'язку дій;
- суспільний лад, форма суспільного устрою;
- щось ціле, що представляє собою єдність закономірно розташованих і знаходяться у взаємному зв'язку частин;
- сукупність організацій, однорідних за своїми завданнями, або установ, організаційно об'єднаних в одне ціле.
Під «системами розподілу» слід розуміти форму організації однієї з фаз суспільного відтворення, сполучної ланки між виробництвом і споживанням, в процесі проходження якої утворюються відносини з приводу факторів і результатів виробництва.
На сьогоднішній день всі існуючі системи розподілу товарів класифікуються за безліччю ознак, серед яких можна відзначити: об'єкт, на який спрямована система; кількість, вид і тип каналів розподілу (збуту) продукції підприємств; стратегія просування товару на ринок.
Об'єктами орієнтації системи можуть служити:
- при функціональній схемі - базові завдання розподілу (продаж, аналіз, формування каналів розподілу, сервіс і логістика);
- при товарно-орієнтованої схемою - широта асортименту продукції;
- при територіально орієнтованої схемою - широта охопленого ринку;
- при клієнтоорієнтованої схемою - певна клієнтська аудиторія.
Ще недавно основними об'єктами були перші три з перерахованих вище, причому найбільш поширеною з них на сьогоднішній день залишається територіально-орієнтована. Однак внаслідок вже згаданого раніше розвитку інформаційних технологій потенційні споживачі товарів і послуг вже не довіряють сліпо рекламі, а мають можливість перевірити їх цікавлять відомості. Наслідком цього стало зміщення орієнтації схем розподілу товарів з завдань асортименту і територій на потреби клієнтів. Саме тому в даний момент найбільш перспективною вважається клієнтоорієнтована схема. Варто зазначити, що використання такого виду схем розподілу пов'язано не тільки зі зміною необхідність переорієнтації схем на потреби клієнтів, але і з тими перевагами, якими клієнтоорієнтовані схеми мають по відношенню до інших схем систем розподілу.
Першим видом переваг є те, що розподіл товарів по клієнтоорієнтованої схемою набагато більше пристосоване до вимог клієнтури: тимчасовим, особливостям передпродажної підготовки і установки, транспортним, сервісним і т.д. Дана перевага обумовлено самою основою клієнтоорієнтованих схем, наступної з їх назви. Саме орієнтація на клієнтів дозволяє забезпечити той вид і рівень супутніх просуванню товару сервісних послуг, яких потребує клієнт.
Другим видом переваг є з'являється можливість більш надійної організації інформаційної бази по обліку вимог перспективного розвитку клієнтури для розробок, виробництва і сервісу. Даний вид переваг виникає внаслідок більш тісного контакту з клієнтами і, як наслідок, появи можливості з'ясування їх вимог і запитів в даний час і на перспективу.
І, нарешті, третій вид переваг полягає в наявності можливості більш ефективної роботи з дебіторською заборгованістю. Більш тісне спілкування з клієнтами, в порівнянні зі спілкуванням, обґрунтованим іншими схемами розподілу товарів, сприяє не тільки більш повного збору інформації про потреби клієнтів, але і про їх фінансові можливості. Це дозволяє проводити диференційовану по різних групах клієнтів кредитну політику підприємства, що найчастіше позначається на зниженні дебіторської заборгованості підприємства.
Як правило, традиційні системи розподілу товарів складаються з виробничого підприємства і невеликої кількості оптових і роздрібних торгових підприємств, які економічно і юридично є незалежними один від одного. Оскільки кожен з учасників являє собою самостійний суб'єкт економіки, жоден з них не володіє контролем над діяльністю інших учасників, що негативно позначається на самому процесі розподілу товарів. Склад вертикальних маркетингових систем в цілому схожий зі складом традиційних систем розподілу товарів. Відмінності полягають у тому, що в вертикальних маркетингових системах: робота всіх підприємств системи підпорядкована спільної мети; один з учасників компанії часто або є власником інших компаній системи, або має можливість контролювати їх діяльність завдяки своїй фінансовій потужності. Варто відзначити, що провідною ланкою такої системи, на відміну від традиційної, не обов'язково є виробниче підприємство. Тут може домінувати також оптовий або роздрібний продавець.
Залежно від домінуючого підприємства виділяють корпоративні, керовані і контрактні вертикальні маркетингові системи.
Корпоративні маркетингові системи являють собою сукупність підприємств, що знаходяться в єдиній власності протягом усього каналу розподілу продукції.
Керовані (адмініструються) вертикальні маркетингові системи характеризуються наявністю управління найсильнішим і великим учасником системи, здатним забезпечити надійне співробітництво і підтримку посередників.
Контрактні вертикальні маркетингові системи являють собою сукупність певної кількості підприємств, що знаходяться на різних стадіях виробництва і розподілу продукції, що діють на основі укладених договорів з єдиною метою.
Таким чином, двома основними тенденціями систем розподілу товарів є:
- клієнтоорієнтованість систем розподілу товарів;
- застосування вертикальних маркетингових систем.
Варто відзначити, що велика клієнтоорієнтованість вертикальних маркетингових систем також є значною перевагою перед традиційними схемами, з огляду на основну тенденцію в орієнтації на клієнта при побудові систем розподілу товарів.
Список використаних джерел:
1. Лук'янець ТА. Економічний механізм маркетингу: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К.: КНЕУ, 2015. -464 с.
2. Примак Т.О. Маркетингові комунікації в системі управління підприємством. — К.: Експерт, 2010. — 384 с.
________________
Науковий керівник: Мельников Сергій Михайлович, кандидат технічних наук, доцент, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter