Діяльність кожного підприємства здійснюється в умовах варіативності протікання реальних соціально-економічних процесів. У момент прийняття рішення менеджерам невідомий достовірно результат, адже існує значна кількість факторів, які впливатимуть на його результати. Все це - наслідки тієї невизначеності, яка є об'єктивною формою існування навколишнього світу. Результатом невизначеності може стати недосягнення бажаних результатів, зміна їх змісту чи кількісного вираження, розвиток небажаних подій.
Згідно з визначенням Гарвардської школи, вплив невизначеності середовища господарювання на діяльність окремого підприємства проявляється як частота появи та ступінь серйозності проблем у ринковому оточенні, що вимагають негайної реакції вищого менеджменту підприємства. Тому процес забезпечення економічної безпеки підприємства на початковому етапі повинен передбачати визначення та ідентифікацію факторів, що мають вплив на діяльність підприємства з метою попередження, мінімізації чи повної ліквідації негативних наслідків дії дестабілізуючих чинників.
Для кожного підприємства існуватиме свій, притаманний лише йому, набір дестабілізуючих чинників та «небажаних змін». При цьому небажані зміни характеризуватимуться такими показниками як виклики, ризики, загрози та небезпеки. Саме ці поняття є базовими у дослідженні проблематики забезпечення економічної безпеки підприємств, крім того вони стали об'єктом наукової дискусії, адже до сьогодні відсутні встановлені чіткі відмінності між ними.
Окрім того, на превеликий жаль на даний час не існує і єдиної думки щодо визначення категорії «економічна безпека підприємства». Кожен вчений має свою точку зору з приводу даної економічної категорії та визначає пріоритетними різні напрями інтерпретації цього поняття. Різноманіття поглядів дуже широке. Аналогічна ситуація і з такими категоріями як ризики, загрози чи небезпеки. Склалося унікальна ситуація коли кожен вчений виводить своє розуміння вказаних категорій і буде правий. В цій сфері зараз немає орієнтирів.
Тому доцільно буде навести класичний підхід до трактування даних понять, який пропонує сучасний тлумачний словник [1]: загроза - це можливість, неминучість небезпеки, а небезпека - можливість, ймовірність якогось лиха, нещастя, шкоди тощо. Таким чином, фактор ймовірності втрат та переходу із потенційної можливості у реальну відображає різницю між загрозою економічній безпеці та небезпекою економічній безпеці суб' єктів господарювання. Виходячи із зазначеного, можна узагальнити, що загроза економічній безпеці підприємства - це потенційна можливість завдання шкоди суб'єктові господарювання внутрішніми або/і зовнішніми чинниками, а небезпека стає такою за умови отримання загрозою реального прояву. М. Клапків основною причиною відсутності чіткої межі, яка б дозволила визначити поняття «небезпека», «загроза», «ризик», вважає те, що етимологічно слово «ризик» у різних мовах пов'язується з поняттям небезпеки або непевності, і відповідно різні дослідники цього поняття також пов'язують його із загальним розумінням небезпеки, збитку, знищення, загрози [2].
У зв'язку із тривалою науковою дискусією щодо визначення понять «ризик», «виклики», «загроза», «небезпека» у сфері забезпечення економічної безпеки підприємств, раціонально було б дотримуватися наступної дефініції понять:
• виклики - це сукупність обставин, не обов'язково негативного впливу, на які необхідно відреагувати, при цьому їх ігнорування може спричинити позитивні чи негативні наслідки для підприємства;
• загроза - це вплив зовнішнього середовища, його суб'єктів чи внутрішніх елементів системи, що може призвести до втрат;
• ризик - це настання суб' єктивних і/або об' єктивних подій у кожній зі сфер діяльності підприємства у зв' язку із актуалізацією загрози, що здатні призвести до позитивних чи негативних наслідків для нього і спричинити відхилення від запланованих параметрів;
• небезпека - форма прояву загрози, що призводить до реальних втрат.
Взаємозв'язок та взаємонаслідковість понять «виклики», «загрози», «ризики», «небезпеки» відображені схематично у вигляді «піраміди шарів» на рис. 1.1. [3]
Оскільки загрози та небезпеки є чинниками, на які спрямовані зусилля сфери гарантування економічної безпеки на всіх рівнях, тому ряд науковців [4,5] дотримуються позиції, що доцільно визначати економічну безпеку як діяльність щодо нейтралізації цих чинників і визначають економічну безпеку як «кількісну і якісну характеристику властивостей фірми, що відбиває здатність «самовираження» і розвитку в умовах виникнення зовнішньої і внутрішньої економічної загрози» [4, с. 35];
Економічна безпека підприємства - це такий стан суб'єкта господарювання, при якому життєво важливі компоненти структури і діяльності підприємства характеризуються високим ступенем захищеності від небажаних змін. Юрків Н.Я. – визначає економічну безпеку як «стан захищеності діяльності підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища, а також здатності швидко усунути загрози, пристосуватися до наявних умов, що негативно впливають на його діяльність. Зміст цього поняття включає систему заходів, які забезпечують конкурентоспроможність і економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників» [6];
Недоліком усіх наведених вище визначень є те, що діяльність підприємства повинна базуватися не лише на мінімізації впливу чи попередженні загроз, але й на використанні можливостей.
Для діяльності підприємств і безпосередньо для забезпечення їхньої економічної безпеки важливим процесом є ідентифікація ризиків, загроз та небезпек з метою їх попередження, мінімізації пливу або нейтралізації. У зв'язку з цим доцільно акцентувати увагу на класифікації цих понять, адже вона дозволить детально проілюструвати сфери чи фактори, які матимуть вплив на діяльність підприємства. У сучасних наукових школах існує значна кількість підходів до класифікації ризиків, що спричинене приналежністю їх до певних галузей народного господарства, розмірів підприємств, умов функціонування, етапу життєвого циклу суб'єкта господарювання, факторів впливу зовнішнього середовища тощо. Вважаємо, що проведення ґрунтовного аналізу теоретичних аспектів розуміння сутності дестабілізуючих чинників як базових понять у сфері забезпечення економічної безпеки підприємства дозволить інтегрувати їх у цілісну систему та встановити причинно-наслідкові зв'язки, а також чітко розмежувати самі поняття, що буде сприяти адекватному прийняттю управлінських рішень з метою стабілізації рівня економічної безпеки суб'єктів господарювання.
Список використаних джерел:
1. Сучасний тлумачний словник. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uktdic.appspot.com
2. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: [монографія] - Тернопіль: Економ думка. 2002. - 570 с.
3. КОПИТКО Марта Іванівна, Дис. Комплексне забезпечення економічної безпеки підприємств, Київ 2015
4. Забродский В., Капустин Н. Теоретические основы оценки эк. безопасности фирмы / Бизнес-информ, 2009. - № і5
5. Економічна безпека підприємства / Д. Ковальов, Т. Сухорукова // Економіка України, 1998. - № 10. - С. 48-52.
6. Юрків Н.Я. Економічна безпека підприємств реального сектора на посттрансформаційному етапі розвитку економіки України / Н.Я. Юрків. http ://archive.nbuv. gov.ua/portal/ socgum/ evu/2012_19_1/Yurkiv.pdf.
________________
Науковий керівник: Бобиль Володимир Володимирович, доктор економічних наук, завідувач кафедри "Облік та оподаткування" Дніпровського національного університету залізничного транспорту
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter