Головним завданням кожної держави, урядів є створення та розвиток економічної системи. Однією з головних складових цієї системи є земельний ринок.Останнім часом дуже активно обговорюється ринок землі як фактор, який може пожвавити економіку та залучити додаткові інвестиції, та чи так це насправді.
Цим питанням займалися ряд науковців, серед яких О. Пєтухова, У. Шарп, О. Паньков, С. Коваль та інші.
Актуальність даної проблеми полягає в тому, що в Україні вже з наступного року уряд планує відкрити ринок землі, що суттєво вплине на економічну ситуацію в країні та потік іноземних інвестицій.
Дана робота аналізує основні аспекти продажу останнього цінного активу в Україні та наслідки такого рішення.
За даними сайту державної статистики, сільське господарство, у тому числі земельні ресурси, дає 10% до ВВП за виробничим методом підрахунку [2]. Україна має 60,3 млн га земель, тобто 6% від усієї території Європи. Площа сільгоспугідь – 42,7 млн га (70% території України), а ріллі – 32,5 млн га (78,4% усіх сільськогосподарських угідь). Водночас, чорноземів у нас 17,4 млн га, тобто 8% усіх світових запасів. Вільного ринку землі немає, натомість діє мораторій на продаж с/г землі. За цей час земельні відносини в Україні сформувалися у вигляді оренди земель (короткострокової у 7-10 років) та довгострокової – емфітевзису (49 років і більше).
За прогнозами Мінфіну, ціна за 1га буде 1-2,2 тис. доларів. Це значно менше, ніж в Європі. Для порівняння, у Нідерландах гектар у середньому коштував 81 тис. 836 дол. Удвічі дешевше земля в Люксембурзі й Італії – 42,7 тис. дол. і 40,2 тис. дол. за гектар відповідно. Середня ціна гектара сільськогосподарської землі у Великій Британії становила 28 тис. 140 дол., в межах 10-15 тис. дол. два роки тому можна було купити гектар землі в Греції, Іспанії, Польщі, Швеції, Фінляндії. Найдешевша земля серед європейських країн – у Румунії (2,5 тис. дол.), Латвії, Хорватії та Словаччині (3,6 тис. дол.) [1]. Через дешевизну МВФ та іноземні інвестори прагнуть отримати доступ до української землі.
Уряд запевняє громадян, що першочергове право на придбання землі матимуть ті фермери, які на цій землі працюють, а держава буде отримувати дохід від продажу державної власності. Але рядовий український фермер не має коштів, щоб викупити ту землю, на якій він працює. Навіть при мінімальній ціні в 1 тис. доларів фермеру, щоб придбати 10 тис. га, потрібно 10 млн. доларів. Отже, землю буде скупляти той, у кого є на це гроші. Це олігархи та іноземні інвестори. І саме тому, що влада хоче закрити доступ до української землі для іноземців, МВФ не подовжує відносини та не надає черговий грошовий транш. У випадку, коли ринок буде відкритий для всіх, у тому числі й для нерезидентів, місцеві підприємці не витримають конкуренцію, що призведе до занепаду вітчизняного сільського господарства, зубожіння фермерів, а той одноразовий дохід від продажу, який отримають власники землі та економічний підйом в перспективі нівелюється та матиме негативний ефект. Тому, якщо вже прийняте рішення відкриття ринку землі, то для стабілізації становища держава має внести поправки до законопроєкту, зокрема, на початку допомагати фермерам, видавати кредити під невисокі відсотки, установити ціну на землю, яка буде задовольняти інтереси громадян, створити чіткий та прозорий механізм ринку землі, запровадивши земельний банк, збалансувати процедуру купівлі-продажу, яка буде фіксувати документально та в електронному вигляді факт передання землі, бо це необхідно для запобігання рейдерства та чорного ринку землі, та ні в якому разі не допустити заходження на ринок іноземних компаній, хоча цього вимагає МВФ, так як українські фермери не витримають конкуренції, що призведе до банкрутства.
Висновок: відкриття ринку землі може покращити економічні умови та бути передумовою для економічного зростання, але держава має виконувати головну регулюючу роль у цьому питанні, а саме, визначити обґрунтовану ціну, контролювати те, кому земля продається, підтримувати малий та середній агробізнес субсидіями на землю, обмежити розмір купівлі-продажу землі в одні руки, не працювати в інтересах МВФ, які хочуть отримати доступ до ринку, а налагоджувати власний, внутрішній, щоб місцеві фермери були конкурентоспроможні, селяни отримали справедливу плату за їх землю, а економіка країни зростала.
Список використаних джерел:
1. Eurostat [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/web/main/home
2. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
________________
Науковий керівник: Микитась Вікторія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії та економічних методів управління, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter