Бурхливий розвиток банківської системи України з початку 90-х років минулого сторіччя надав поштовх та став рушійною силою для створення спеціальних механізмів, які забезпечували б надійне, послідовне та всеохоплююче страхування та гарантування коштів, які акумульовані на рахунках з обліку банківських вкладів (депозитів).
В цьому плані українська держава не є винятком. Розвинуті економіки світу еволюційним шляхом прийшли до необхідності створення державної системи гарантування інвестицій і залучених у кредиторів коштів. У міжнародній практиці, створення захисних, хеджувальних механізмів у вигляді системи гарантування вкладів відбувалось послідовно, здебільшого ‒ після суттєвих кризових явищ. В цьому аспекті, слід виділити світову кризу на фінансових ринках, яка почалась у 2007 році. Вона надала додаткового, потужного поштовху процесу удосконалення системи страхування й гарантування вкладів на рівні держави.
Надійне і безперервне функціонування механізмів гарантування вкладів несе суттєвий вплив на стійкість банківського сектору та всієї фінансової системи держави. Стабільно працююча система гарантування вкладів, в змозі суттєво зменшити і нейтралізувати вплив негативних, кризових явищ на економіку, передусім шляхом запобігання панічним відпливам коштів з вкладних (депозитних) рахунків, і як наслідок втрати ліквідності банківською системою. Основні засади системи гарантування вкладів встановлюються на законодавчому рівні та складаються з законів, підзаконних нормативних актів, методик розрахунку спеціальних показників [1].
Метою створення документів - є перед усім, захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, які слугуватимуть тими стабільними кредитними ресурсами, що в подальшому спрямовуватимуться банками у «реальний» сектор економіки, на фінансування промисловості, сільського господарства, будівництва тощо.
Система гарантування вкладів відіграє одну з вирішальних ролей у системі ланцюгу фінансової безпеки. Внесок системи у забезпечення фінансової стабільності важко недооцінювати адже, гарантія повернення інвестованих коштів, запобігає паніці серед вкладників, оскільки більша частина коштів залишається захищеною у повному обсязі, навіть у випадку ліквідації банківської установи, окрім того встановлюються запобіжні механізми допомоги платоспроможним фінансовим інституціям, які стикнулись з тимчасовими проблемами втрати ліквідності, а отже саме таким чином забезпечується безперебійне функціонування фінансової системи.
Керуючись положеннями спеціального закону, створено профільний державний орган – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім того Фонд виступає юридичною особою публічного права. Фонд володіє і розпоряджається майном, яке знаходиться у нього у власності, що надає можливості Фонду бути самостійним, та не залежати від зовнішнього втручання.
Також Фонд обліковує та відає майном державної власності. Управляє цим майном, користується і розпоряджається належним майном.
Фонд має право вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду, виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб [2].
Міжнародна асоціація страховиків депозитів спільно з Базельським комітетом з банківського нагляду ще у 2009 році сформулювали 18 базових принципів ефективної системи страхування вкладів. Вони стосувалися окремих сфер, в тому числі інституціональних аспектів зокрема, але не виключно, публічних цілей, достатності повноважень, незалежності, адекватного управління, уникнення впливу ризиків притаманних банківській діяльності, питань співпраці та кооперації у межах мережі фінансової стабільності та на міжнародному рівні, проценту охоплення вкладів страхуванням, порядку членства у системі гарантування включно з рекомендацією відмови від всеохоплюючого та безлімітного покриття вкладів страховками, доступного та безперервного фінансування, достатнього для швидкого відшкодування вкладів, спільного інформування громади, ефективної обов’язкової реструктуризації активів неплатоспроможних установ або виведення їх з ринку, компенсації вкладникам та відшкодування понесених Фондом витрат [3].
Належним чином вибудувана система страхування й гарантування вкладів має відповідати зазначеним вище принципам. Перед українською системою гарантування наразі постає новий виклик у вигляді необхідності інтеграції і м’якої імплементації небанківського фінансового сектору у цю систему.
Список використаних джерел:
1. Карчева Т., Тривайло А., Сорока В. (2016). Побудова ефективної системи страхування депозитів: вітчизняний та зарубіжний досвід. Чернігівський науковий часопис, № 1 (7), c. 118.
2. Закон України. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 50, ст.564). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/4452-17].
3. Серпенінова Ю. (2014). Відповідність національної системи гарантування вкладів фізичних осіб світовим стандартам ефективності. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. пр., випуск 38, Суми: УАБС НБУ, с. 240-250.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter