В умовах дефіциту вільних оборотних коштів, загострення кризових явищ у фінансовій сфері, нестабільності валютного курсу наявність власних фінансових ресурсів є однією з головних умов сталого розвитку підприємства. Якість прийняття управлінських рішень на рівні підприємства значною мірою залежить від належної організації бухгалтерського обліку та аналізу власного капіталу, які повинні забезпечити надання об’єктивної інформації щодо можливості оптимізації використання активів. Важливою складовою обліково-аналітичної роботи є достовірне та повне відображення прав власника у фінансовій звітності підприємства. При цьому, слід пам’ятати, що одним із головних інформативних показників любого господарюючого суб’єкта є показник рівня його власного капіталу.
За визначенням класичної економічної теорії, капітал (від лат. capitalis - головний, від прото-індоєврейського kaput – голова) виступає фактором виробництва, але безпосередньо не споживається у виробництві, а використовується для виробництва [4].
Як економічна категорія, капітал відомий достатньо давно, але в сучасних умовах, дана категорія наповнена новим змістом. На сьогодні капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування активів. Звернемося до наявних друкованих джерел давнини, з яких видно, що одним із перших хто досліджував категорію «капітал» є давньогрецький вчений, філософ Арістотель, який запровадив поняття «хремастика» (похідне від «хрема» - майно, володіння). Дане поняття, трактують як: відносини, через які реалізується діяльність; речовинна форма (статок); дохід (нагромадження), тощо [2].
Економічна сутність капіталу підприємства, розкривається через його характеристики:
1. капітал підприємства є основним фактором виробництва. Для сільськогосподарських товаровиробників особливо важливо, щоб земля та трудові ресурси, мали справедливу ринкову вартість та знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Сучасний етап розвитку світової економіки називають економікою знань, інноваційною економікою, тощо. Сутність даних термінів, полягає в тому, що на перший план виходить людський капітал, який стає вирішальним чинником впливу на конкурентний розвиток будь-якого суб’єкта господарювання [1]. За даними міжнародної економічної статистики, на сьогодні у вартості капіталу найбільших провідних корпорацій світу величина фізичних (матеріальних) активів суттєво уступає величині їх нематеріальних (інтелектуальних) активів.
2. капітал, характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід.
3. капітал є джерелом формування добробуту його власників.
4. капітал є показником ринкової вартості підприємства.
5. динаміка капіталу підприємства є одним із важливих критеріїв ефективності його господарської діяльності.
Правові основи формування та руху капіталу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю регулюються Законом України № 2275-VIII, відповідними Кодексами та іншими законодавчо-нормативними актами [3, 6, 7, 8].
У Главі III ст. 12 Закону передбачено: «розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України» [6]. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Кожен учасник товариства зобов’язаний внести всій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки. Збільшення статутного (зареєстрованого) капіталу товариства допускається лише після того, як всіма учасниками у повному обсязі внесено свої первинні вклади. При збільшенні капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу учасника. При цьому, на законодавчому рівні порядок збільшення статутного капіталу закріплено тільки для публічних (ПАТ) та приватних акціонерних товариств (ПрАТ). Інші підприємства установлюють його самостійно і закріплюють відповідні положення у статуті (засновницькому договорі).
За ч.2 ст. 115 ЦКУ вкладом до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужені права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом [8].
Про види вкладів до статутного капіталу детально розписано у ч.1 ст. 86 ГКУ. Згідно якої вкладами учасників та засновників товариства можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті [3].
Забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом (ч.3 ст.86 ГКУ) [3].
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників товариства.
Закон України від 06 лютого 2018 р. № 2275-VIII [6] зменшив вимоги до змісту статуту та визначив лише 3 пункти, які обов’язково мають бути у статуті: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього. Неврегулюваними на законодавчому рівні корпоративні відносини можуть призвести до виникнення спірних питань та унеможливлення діяльності товариства.
Також слід пам’ятати, що законодавець врегулював порядок виплати дивідендів (ст. 26) та обмеження виплати дивідендів (ст. 27) [6].
Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:
- відсутній чистий прибуток або його недостатньо;
- товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;
- майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати;
- учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад [6].
Формування або збільшення статутного й іншого зареєстрованого капіталу відповідно до законодавства і установчих документів відображається на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал». На субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств. Сальдо на цьому субрахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
На субрахунку 404 «Внески до незареєстрованого (статутного) капіталу», ми пропонуємо відображати внески, які надходять для формування статутного капіталу, після його оголошення і до реєстрації в установленому порядку.
З метою вдосконалення обліку операцій з власним капіталом вважаємо доцільним, на законодавчому рівні зменшити кількість синтетичних та аналітичних рахунків, щоб привести методику обліку до вимог МСФЗ та наближення до норм міжнародної стандартизації.
Таким чином, можна зробити висновок, що сучасне бізнес-середовище посилює прояв методологічних проблем сутності, функцій та оцінки власного капіталу, методики його обліку та відображення у звітності. Забезпечення належної організації обліку формування і руху власного капіталу в контексті трансформації відносин власності та законодавчих ініціатив створює передумови для ефективного функціонування господарських товариств.
Список використаних джерел:
1. Бугай Н.О. Власний капітал як складова фінансової системи підприємства: проблематика та шляхи її вирішення. /Н.О. Бугай// Агросвіт. 2016. - №21. – С. 19-25.
2. Гайдаєнко Ольга, Славінська Марина Формування оптимальної структури капіталу підприємства. /О. Гайдаєнко, М. Славінська// ОБЛІК. ЕКОНОМІКА. МЕНЕДЖМЕНТ: наукові нотатки Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 1 (9). Частина 1. 2016/ - C. 100-107.
3. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV, в редакції від 21.10.2019 р., підстава – 2597-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
5. Кендюхов О. В. Методи та критерії оцінки ефективності управління споживчим капіталом / О. В. Кендюхов, В. П. Залізнюк // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності = Theoretical and Practical Aspects of Economics and Intellectual Property: збірник наукових праць / ДВНЗ «ПДТУ». – Маріуполь. 2016. – Вип. 14. – С. 269–275.
6. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06 лютого 2018 р. № 2275-VIII, в редакції від 02.11.2019 р., підстава – 159-IX. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19.
7. Податковий кодекс України. Закон України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI, в редакції від 20.10.2019 р., підстава – 129-IX. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
8. Цивільний кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV, в редакції від 02.01.2019 р., підстава - 159-IX. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter