Ключові слова: податкова соціальна пільга,платник податку,прожитковий мінімум, граничний розмір заробітної плати, місячний дохід, працездатна особа.
В умовах трансформації економіки, численних змін та нововведень до чинних законодавчих актів, що відчутно торкнулися й податкового законодавства за останні роки, досі залишається актуальним питання нарахування та сплати податків до бюджету держави. Особливо це стосується проблеми застосування розміру податкової соціальної пільги до певний категорій працевлаштованих осіб, адже, у зв’язку з ростом мінімальної заробітної плати, відповідно збільшується і її обсяг. Отож, метою дослідження є перегляд застосування та принципів розрахунку податкової соціальної пільги у 2019 році.
Податкова соціальна пільга (ПСП) – сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати. Відповідно до статті Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень [1, 2].
Податок на доходи фізичних осіб є важливим інструментом сучасного механізму податкового регулювання соціального розвитку суспільства [3]. Своєю чергою, при розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019 у сумі 1921 грн граничний дохід для застосування ПСП у 2019 році становитиме 2690 грн. Однак розмір мінімальної зарплати з 01.01.2019 становить 4173 грн. Тож, менш як ця величина не може нараховуватися зарплата працівникові за виконану місячну норму праці. Виходить, що ПСП не застосовуватиметься до доходів переважної більшості працівників, бо розмір їх зарплати має бути вищим за 4173 грн, а граничний дохід для застосування ПСП на 2019 рік — 2690 грн. Розмір загальної ПСП на 2019 рік сягає 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), а отже рівний сумі 960,50 гривень. Таким чином, загальною ПСП зможуть скористатися лише працівники, які трудяться на умовах неповного робочого часу, та й до того ж не завжди.
Щодо суб’єктів ПСП, то варто зазначити, що право на пільгу має кожна працююча людина, яка отримує заробітну плату та є платником податку на доходи фізичних осіб. Пільга застосовується лише до заробітної плати та не стосується інших доходів. Тобто підприємці не можуть претендувати на податкову пільгу. Також вона не стосується сум, отриманих від проведення незалежної професійної діяльності (нотаріуси, адвокати тощо). Також, пільга не застосовується, якщо працівник, окрім зарплатні, отримує виплати з бюджету у вигляді стипендії, грошового або майнового забезпечення учня, студента, аспіранта тощо.
Деяким категоріям платників податкова соціальна пільга надається у більшому розмірі, ніж звичайно. Це – студенти, аспіранти, ординатори, ад’юнкти, чорнобильці І та ІІ категорій, інваліди І та ІІ груп, а також ветерани війни, зокрема, учасники бойових дій [1].
Тож, якщо працівникові нарахували зарплату в меншому розмірі ніж граничний дохід у випадку його працевлаштування не на повну ставку, він матиме право на загальну ПСП. Адже обмежень щодо графіка й умов роботи працівників норми ПКУ не містять. ПКУ визначає лише граничний розмір зарплати, отримуваний від одного роботодавця, який надає право на застосування ПСП. Окрім того, за певних ситуацій (відпустка без збереження зарплати, відпустка по догляду за дитиною до 3 років, прогули тощо), коли працівник не відпрацював місячної норми робочого часу, зарплата за місяць теж може бути меншою за 2690 грн, і, відповідно, буде право на загальну ПСП.
Також є окремі категорії осіб, які за певних умов матимуть право на ПСП у 2019 році навіть при такому рівні мінімальної зарплати. Для батьків неповнолітніх дітей передбачено особливий порядок надання пільги на дітей. Вона надається обом батькам, а якщо в сім’ї двоє та більше дітей до 18 років, пільга надається на кожну дитину. Згідно із цією нормою, граничний розмір доходу, який надає право на отримання ПСП одному з батьків визначається як добуток граничного розміру доходу для застосування ПСП і відповідної кількості дітей. Тобто, за наявності в працівника 2-х і більше дітей до 18 років граничний розмір доходу для застосування ПСП зростає кратно кількості дітей і в 2019 році становить 5380 грн на 2-ох дітей, 8070 грн відповідно на трьох дітей і подібно збільшується. При цьому лише для одного з батьків граничний розмір зарплатні, який дає право на пільгу, збільшується в залежності від кількості дітей у віці до 18 років.
ПСП застосовуємо до нарахованого місячного доходу у вигляді зарплати лише за одним місцем його нарахування (виплати). Тож якщо особа працює як основний працівник і внутрішній сумісник в одного роботодавця, від якого й отримує зарплату, то право на ПСП визначаємо залежно від усього отриманого ним заробітку за таким місцем роботи. Інакше — якщо особа працює як зовнішній сумісник, тоді вона обирає місце застосування ПСП (основне місце роботи чи за сумісництвом), про що вказує у заяві про самостійне обрання місця застосування ПСП. Тобто, якщо особа працює на кількох підприємствах, вона може обрати, де їй вигідніше скористатися правом на пільгу [1].
Тим часом слід пам’ятати ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування ПСП і документів, що підтверджують таке право. Але роботодавець має застосовувати ПСП до місячного заробітку працівника незалежно від дня подання ним заяви в поточному місяці.
Отже, якщо так станеться, що працівник надасть до кінця місяця документи про народження в нього другої дитини, тоді він матиме право на застосування ПСП до його зарплати за відповідний календарний місяць — за умови, якщо вона не перевищує граничного доходу для застосування ПСП.
З іншого боку, у такому випадку у роботодавця виникає одночасно питання алгоритму розрахунку суми виплати працівникові зарплати та утримання податку на доходи фізичних осіб. Знову ж таки, стаття 164 Податкового кодексу інформує, що під час нарахування доходу у формі зарплати базу оподаткування ПДФО визначають як нараховану зарплату, зменшену на суму страхових внесків до Накопичувального фонду або недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачують за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Це означає, що база оподаткування ПДФО регулюється на суму соціальної пільги. Далі з отриманої нової бази утримується податок за основною ставкою 18 відсотків.
Крім того, трапляються випадки, коли працівник має право на застосування ПСП з двох і більше підстав. У такому разі застосовується одна ПСП з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Лише у разі якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), можна застосовувати одразу дві пільги [1]. Разом з тим, платник податку, який має право на застосування більшої ПСП, ніж передбачена для будь-якої іншої особи, повинна зазначити про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтверджуючі документи про інвалідність дитини (дітей) і тому подібне.
За результатами проведеного дослідження можемо зробити висновок, що найбільших зворушень у 2019 році податкова соціальна пільга набула в плані визначення її розміру в гривневому еквіваленті. Роботодавцеві слідувало б спостерігати за цими подіями, адже розмір утримання податків з певних категорій працівників залежить безпосередньо від соціальної пільги. А саме правильність та точність сплати суми нарахованих податків до бюджету дозволяє мінімізувати ризик відповідальності платника податку перед державою на суму штрафів чи штрафних санкцій та, в результаті, заощадити кошти підприємства,установи, організації.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 року № 2755-VI. Редакція від 01.06.2019. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 05.06.2019);
2. Нікітішин А. О. Вплив тенденцій демографічного і соціального розвитку на бюджетно-податкове регулювання / А. О. Нікітішин // Облік і фінанси. - 2018. - № 1. - С. 104-113. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Oif_apk_2018_1_18;
3. Нікітішин А. О. Сучасний механізм податкового регулювання соціального розвитку суспільства / А. О. Нікітішин // Економічний вісник університету. - 2017. - Вип. 35(1). - С. 251-260. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2017_35(1)__36.
________________
Науковий керівник: Нікітішин Андрій Олександрович, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Вінниця, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter