В умовах світової фінансово-економічної кризи в Україні спостерігаються труднощі як економічного так і політичного характеру, що пов'язані з нестійкістю функціонуючої економічної системи. Сучасний економічний стан в Україні значною мірою обумовлений тим, що вітчизняна продукція виявилася неконкурентоспроможною не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку. Досвід останнього років показує, що далеко не всі вітчизняні підприємства готові до ведення конкурентної боротьби. Навіть володіння певними конкурентними перевагами (що важливо саме по собі) не дозволяє багатьом з них ефективно реалізувати ці переваги через відсутність практики використання всього комплексу засобів маркетингу: гнучкої тарифної політики, адекватної організації залучення клієнтів, ефективних методів стимулювання та ін. [3].
Успішна діяльність і розвиток підприємства в умовах високої конкуренції багато в чому залежить від своєчасного отримання керівництвом підприємства та його служби безпеки достовірної інформації щодо процесів які відбуваються в конкурентному середовищі підприємства. Для прийняття вірних та ефективних управлінських рішень, особливо на стратегічному рівні, керівництву підприємства необхідно своєчасно отримати повну та достовірну інформацію щодо процесів які відбуваються в його зовнішньому середовищі – в сегменті ринка де працює підприємство, в національній та світовій економіці.
Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:
1. Конкурентоспроможність товару тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними і т.п.
2. Конкурентоспроможність підприємства – це рівень її компетенції відносно інших фірм-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу.
Ці два аспекти тісно пов’язані між собою, оскільки конкурентоспроможні товари – це результат функціонування конкурентоспроможного підприємства, здатного їх виготовити і забезпечити необхідний рівень споживання у замовників [1].
Конкуренція як правило залежить від насиченості ринку, особливості функціонування галузі, місця галузі у економіці. Для характеристики конкурентів можна використати такі фактори:
- частка ринку, що обслуговується;
- імідж, досвід, наявність добре відомих торгових марок;
- фінансовий стан;
- наявність передової технології та виробничих потужностей;
- наявність висококваліфікованих кадрів;
- вид і рівень реклами та інші [2].
Однак, просте порівняння факторів не дає змоги врахувати всі аспекти конкуренції в галузі. Як правило, порівняння факторів дає змогу лише констатувати кращий чи гірший рівень діяльності підприємства. Проте, найважливішим є розуміння, чому конкуруюче підприємство досягло кращих результатів та вжити відповідні заходи на власному підприємстві.
Слід розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.
Параметри конкурентоспроможності – це кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності [3].
Розрізняють наступні групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).
Технічні параметри характеризують технічні та фізичні властивості товару, а також функції які виконує товар у процесі його використання.
Економічні параметри визначають рівень витрат та ціни споживання, обслуговування.
Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами.
Показники конкурентоспроможності – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності, які базуються на параметрах конкурентоспроможності (ціна, собівартість, прибутковість, потужність і т.п.) [5].
Конкурентоспроможність є відносна характеристика споживчих якостей продукції у порівнянні з аналогічною продукцією конкурентів, її оцінюють за певною системою показників на основі порівняльного аналізу параметрів виробів [4].
В умовах глобалізації світової економіки особливого значення набуває конкурентоздатність українських підприємств. З одного боку вона виступає стимулятором економічного росту, сприяє технічному прогресу, впровадженню інновацій і енергозберігаючих технологій, підвищує якість продукції сприяє встановленню справедливих цін. З іншого боку якщо конкуренція носить характер недобросовісної вона навпаки може нанести серозну шкоду цивілізованим суб’єктам ринкової діяльності. Недобросовісна конкуренція во всіх її формах уявляє серйозну загрозу стану економічної безпеки підприємств.
Список використаних джерел:
1. Вініченко І. І. Роль та значення інститутів формування конкурентних відносин / І. І. Вініченко // Економіка та держава. – 2012. – № 5. – С. 8-10.
2. Джуринський О. Акт недобросовісної конкуренції: правові аспекти систематизації [Текст] / О. Джуринський // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 9. – С. 47–50.
3. Жигірь А. А. Формування конкурентоспроможності інноваційного підприємства / А. А. Жигірь // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 6. – C. 49-51.
4. Швиданенко, О. А. Основні тенденції трансформації глобальної конкурентоспроможності [Текст] / О. А. Швиданенко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 3. – С. 46–55.
5. Юхименко В. В. Еволюція концепцій конкуренції: від класичного капіталізму до інноваційно-інформаційної економіки [Текст] / В. В. Юхименко // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2010. – № 2. – С. 17–26.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter