Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов’язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції. Вирішення цих завдань можливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких неможливий виробничий процес.
Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об’єктивності основного показника діяльності підприємства – обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.
Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.
В умовах ринкової економіки, важливим фактором розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання.
З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємствам сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», запасами вважаються активи, як і [2]:
• утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають [1]:
• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Враховуючи те, що окремі види запасів виконують різну роль у виробничому процесі, вони вимагають різних методик визначення норм споживання, страхових запасів, оптимальних партій поставок, правил зберігання тощо. На практиці прийнято за доцільне виділяти їх в окремі групи. Відповідно до цих груп на підприємстві організовується аналітичний облік за субрахунками до рахунку 20 "Виробничі запаси": 201 „Сировина й матеріали”; 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”; 203 „Паливо”; 204 „Тара і тарні матеріали”; 205 „Будівельні матеріали”; 206 „Матеріали, передані в переробку”; 207 „Запасні частини”;208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”; 209 „Інші матеріали” [1].
Підприємство отримує запаси на свої склади із різних джерел [2]:
• від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів, обсяги і строки поставок, ціни, способу доставки та інші дані;
• від оприбуткування запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації;
• оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів;
• надходження через підзвітних осіб. Кожна господарська операція щодо надходження матеріальних цінностей повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми.
За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.
За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг .
Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.
Отже, запаси підприємства мають складну структуру і включають ту частину активів, яка є досить мобільною. Запаси обліковуються у процесі виробництва за один виробничий цикл і включаються у собівартість продукції повністю за мінусом відходів в тому числі невикористаних матеріалів, що вимагає документування операцій з надходження, споживання у виробництві, оприбуткування відходів та проведення інвентаризації залишків невикористаних матеріалів на робочих місцях структурних виробничих підрозділів підприємства.
Важливим є отримання інформації про те, де було і для чого використано виробничі запаси, як проходив процес витрат з метою детального вивчення характеристик процесу перетворення речовин та сил природи у новий продукт праці, також необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах. Звідси й випливають завдання обліку [1]:
• забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;
• періодичне уточнення вартості виробничих запасів;
• проведення інвентаризацій матеріальних цінностей з метою виявлення непотрібних та таких, що втратили свою цінність;
• точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;
• своєчасне документування операцій, пов'язаних із рухом матеріалів та їх залишків.
Отже, забезпечення підприємства виробничими запасами і раціональне їх використання є однією з основних функцій економічних служб господарських суб´єктів.
Список використаних джерел:
1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. // Все про бухгалтерський облік. №10 від 30.01.2009. 53 – С. 3-8.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” затверджений МФУ №87 від 31.03.1999 р. // Бухгалтерський облік за національними стандартами. Практичний посібник /Укладачі Я.Д.Крупка, З.В.Задорожний, Р.О.Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 236с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter