Формування трудового потенціалу є визначальним для майбутнього України та створення умов переходу до інноваційної моделі розвитку трудового потенціалу. Рівень та якість трудового потенціалу виступають фундаментом життєзабезпечення та стабільності у суспільстві, відіграють провідну роль у забезпеченості конкурентоспроможності економіки держави.
Трудовий потенціал - це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці. Але поняття "трудовий потенціал" значно ширше поняття "трудові ресурси". Якщо до складу останнього входять тільки люди працездатні по певних формальних ознаках, то поняття "трудовий потенціал" охоплює і тих, хто ще тільки готується до ефективної трудової діяльності (діти), і тих, хто вже вийшов з сфери зайнятості (пенсіонери).
Тому трудові ресурси можна розглядати як ту частину трудового потенціалу носіями якої є люди, особистісний трудовий потенціал яких по своїх якісних характеристиках мав такий рівень, який дозволяє самостійно забезпечувати себе прибутком у сфері зайнятості. Всі ж інші категорії населення також мають певний рівень трудового потенціалу, але нижчий від мінімального рівня, необхідного для ефективної зайнятості.
Одним з факторів, що впливають на формування трудового потенціалу є демографічна ситуація в країні. Демографічна ситуація, що склалася в Україні, викликає стурбованість як владних структур, так і широких верств населення. Так, чисельність населення на 1 січня 2018 року складає 42386,4 тис. чол., у порівнянні з 1990 роком чисельність скоротилася на 18,2%, а в порівнянні з 2010 роком на 7,4%. Найбільше скорочення населення спостерігається в сільській місцевості. У 2018 році в порівнянні із 2014 роком найбільше зниження чисельності наявного населення спостерігається у Чернігівській області – на 4,38%, Сумській – на 3,41%, Донецькій – на 3,3%, Луганській – на 3,2%, Кіровоградській – на 3,17%, Черкаській – на 3,14%. Приріст населення спостерігається в Київській, Чернівецькій та Закарпатській областях. Також, слід зауважити, що населення України зменшується через проблематичні ситуації в країні, а також військових дій в її східній частині, саме тому населення України на 2018 рік становить без Криму і Донбасу тільки 42,5 мільйона чоловік. Потрібно взяти до уваги той факт, велика кількість українців намагаються емігрувати в сусідні країни, що також значно впливає на демографічну ситуацію в країні.
Найбільша частина зайнятих у 2018 р. в Україні працює у сфері торгівлі – 21,82%, найменша у мистецтві,спорті та розвагах (1,84%). Тоді як у 2000 р. найбільш привабливою для працюючих була промисловість. На протязі періоду, що аналізується ситуація не змінилася. Серед осіб віком 60–70 років у секторі економіки було зайнято 56,0%, а серед молоді віком 15–24 років – кожний третій.
У табл. 2.1 подано результати розрахунків (за данімі офіційної статистики, трудового потенціалу та его складових.
Як видно з табліці 2.1, у 2018 году трудовий потенціал населення України становив 23 069 тис. осіб, що на 2 322,37 тис. осіб менше, чем у 2017 році. Отже, трудовий потенціал за останній рік зменшився на 9,15%.
Збереження і розвиток трудового потенціалу є необхідною передумовою та стратегічним завданням сталого розвитку держави, проте наразі в Україні існує ціла низка причин, які негативно впливають на стан ринку праці, серед яких:
• невідповідність наявного трудового потенціалу сучасним вимогам економічного і соціального розвитку країни,
• занижена ціна робочої сили і низький рівень доходів населення;
• скорочення робочих місць в реальному секторі економіки, порушення трудових прав працівників, недоліки в системі охорони праці тощо.
Серед факторів, які створюють загрозливі тенденції на ринку праці, називались такі: демографічна ситуація, тіньова зайнятість населення, загрозливі розміри трудової міграції кваліфікованої робочої сили з України за кордон та ін.
Висновок: Трудовий потенціал як важлива складова людського потенціалу є одним із найважливіших факторів економічного зростання та інноваційного розвитку суспільства. Сучасний стан розвитку трудового потенціалу України, на жаль, змушує констатувати переважання негативних тенденцій, що проявляються у скороченні його кількісних та погіршенні якісних характеристик.
Список використаних джерел:
1. Бендасюк О. О. Особливості розвитку трудового потенціалу України в умовах переходу до інноваційної моделі економіки / О. О. Бендасюк // Регіональна економіка. - 2010. - № 1. - С. 172-177.
2. Звонівська Г. Т. Економіка праці: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Г. Т. Звонівська. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.
3. Корчевський Л. О. Якісна оцінка трудового потенціалу стран на основе кластерного АНАЛІЗУ / Л. О. Корчевський // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 2. - С. 188
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter