В економіці України на сьогоднішній день спостерігається процес відсутності стратегічних підходів до економічного розвитку а також інноваційної пасивності. Основні глобальні виклики, які виникають перед національною економікою – це серйозні дисбаланси в політиці розвитку України щодо науки освіти та інновацій. Сфoрмувaлися склaднi гoспoдaрськi системи, вплив яких пoширюється нa весь свiт. Як результaт – зрoстaє взaємoзв'язoк i взaємoзaлежнiсть гoспoдaрськoгo тa пoлiтичнoгo життя крaїн i нaрoдiв свiту. Сутнiсть цих прoцесiв i явищ пoрoджує глoбaльнi прoблеми, тoбтo прoблеми, щo стoсуються всьoгo людствa.
Україна постала перед дилемою: або приєднатися до провідних тенденцій економічного розвитку під впливом новітніх технологій, або опинитися на периферії світової економіки та всієї світової цивілізації.
Україна терміново вимагає реформування у менталітеті державних службовців, які займаються економічним розвитком країни. Україна значно відстає від світових лідерів інновацій, включаючи не тільки розвинені країни, але й багато країн, що розвиваються.
Протягом 1990-2000 років Україна втратила майже весь економічний потенціал. Саме тому в країні вже сьогодні десятиліття втрачених можливостей а саме: країна не випускала власну валюту (1996 р.), використовуючи дешеві російські енергоносії та позикові ресурси в рублях; інфляція в 1993 р. - 10 256%; в Україні найнижча швидкість реформ серед колишніх постсоціалістичних країн; відсутність стратегії економічного розвитку в той час коли Польща, Чехія, Словаччина, Словенія впровадили стратегію шокової терапії; Україна – країна з найвиразнішим прикладом корупції (у 2018 році - 120 місце серед 180 країн); 1990-2010 рр. – період деіндустріалізація, тобто, коли економічний центр тяжіння перемістився від сільського господарства до виробництва, а потім перейшли від виробництва до послуг.
На початку 21 століття пострадянські держави опинилися в новій геополітичній ситуації. Республіки колишнього СРСР (крім країн Балтії) перетворилися на зону перетину інтересів між двома основними суб'єктами, Росією та Європейським Союзом, і потребують побудови відносин з кожним із них.
Угода про асоціацію з ЄС підписана. На сьогодні багато протиріч чи дійсно правильний шлях обрала Україна згідно сучасним глобалізаційним викликам. Тому звернемо увагу на плюси даної асоціації, а саме: доступ до ринків товарів та послуг ЄС; відкриття нових ринків через високі стандарти ЄС; скасування 95% митних ставок податку на українські товари та послуги; нові стандарти ЄС покращать економіку України; збільшення інвестицій ЄС (західних країн) в Україну; наближення до наукових та освітніх стандартів ЄС; прийняття української правової системи до європейської у багатьох секторах.
Шлях який обрала Україна є однозначно перспективним. Необхідною умовою є звернення уваги на негативи даної угоди: значні витрати, пов'язані з виконанням угоди; погіршення відносин з російською федерацією; перенасичення вітчизняних ринків товарами виробниками ЄС; відтік робочої сили до країн ЄС.
Список використаних джерел:
1. Уманців Ю. Економічна політика держави в умовах глобалізації / Ю. Уманців // Вісник КНТЕУ. — Київ, 2017. — № 1(111). — С. 5-18.
2. Управління розвитком соціально-економічних систем у новій економіці : монографія / [колектив авторів] ; за заг. ред. Л. М. Шимановської-Діанич. — Полтава : ПУЕТ, 2015. — 358 с
3. Глобальна економіка: навчальний посібник / І. І. Вініченко, О. В. Гончаренко, С. В. Васильєв, К. М. Дідур. – К. : ТОВ «ДКС центр», 2019. – 234 с.
4. Пікалов В.Л. Проблеми феномену стійкого розвитку соціальноекономічних систем в умовах глобалізації / В.Л. Пікалов // Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. - № 2 (11). – С.192-202.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter