В бюджетній системі України неоптимальний розподіл фінансових ресурсів є одним із головних чинників низької ефективності функціонування бюджетного механізму. На даний час розроблені та запропоновані ефективні принципи, які будуть забезпечувати оптимальний розподіл фінансових ресурсів в бюджетній системі нашої держави.
Однією з ключових та найпомітніших проблем чинного порядку в Україні є нерівномірний розподіл коштів бюджету між бюджетами (які залежать від обсягів, що виділяються). Необхідно розуміти, чому нерівномірність розподілу бюджетних коштів між бюджетами є неприпустимою, в яких розмірах категорія «нерівність» допускається і також чому нерівномірність коштів повинна викликати більше хвилювання, ніж інші види нерівномірності.
Проведений аналіз досліджень наукових публікацій які визначають закріплення доходів і видатків за різними рівнями влади відображаються в роботах таких українських вчених: О. Корпаня, О. Заверухи, Л. Воронової, А. Нечай. Серед російських вчених також важливо виділити: О. Горбунову, Л. Проніну, Н. Фролову.
Механізм розподілу бюджетних коштів між галузями бюджетної системи є об’єктом централізованого державного регулювання і багато в чому визначається системою оподаткування, грошовою політикою, макроекономічними факторами, які перебувають у безперервному русі та розвитку. Специфіка розподілу доходів визначає особливості динаміки рівня та витрат нагромадження капіталу [1, с. 297].
Оскільки майже 85% видатків зведеного бюджету припадає на державний бюджет, то наявний протягом останніх трьох років тренд щодо зростання питомої ваги видатків державного бюджету свідчить про концентрацію бюджетних ресурсів на державному (центральному) рівні не зважаючи на лозунги щодо децентралізації та посилення вручання держави в економіку, що негативно впливає на темпи економічного розвитку країни [2, c.278].
Найпоширенішою формою фінансування бюджету є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфер, оборони, органами державного управління тощо відбувається на основі планового документа – кошторису доходів і видатків. Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, кошторис – це основний плановий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподілів бюджетного асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетного призначення [3].
На сьогодні можливо спостерігати тенденцію, що місцеві бюджети на всіх рівнях перетворені майже в умовні кошториси, в яких можна помітити постійну відмінність дохідної та видаткової частин, що не сприяє покращенню економічної ситуації та реалізації соціальних програм розвитку. Виходячи з практики ми можемо зазначити, що більшість проблем, пов’язаних із розподілом бюджетних коштів, виникали саме тоді, коли ігнорувалися принципи самостійності, обґрунтованості, публічної прозорості та дієвості, саме тому застосування цих правових засад у процесі розподілу коштів між бюджетами є головним завданням управління та організації виконання бюджету.
Розглянемо детальніше принципи розподілу видатків між місцевими бюджетами.
Принцип самостійності. Сутність даного принципу полягає в тому, що органи влади та органи місцевого самоврядування кожної ланки бюджетної системи мають право самостійно здійснювати бюджетний процес, стимулювати органи місцевого самоврядування до збільшення їх доходів.
Принцип ефективності у процесі складання та виконання бюджету. Характерним для цього принципу є те, що всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей та максимального результату при використанні мінімального обсягу бюджетних коштів [4, c. 193].
Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити загальний висновок про те, що планові показники видаткової частини державного бюджету не виконується і ситуація з кожним роком погіршується. Нехтування стратегічно важливими витратами з позиції перспектив розвитку держави ставлять під сумнів компетентність органів державної влади, як тих, що приймають рішення про розподіл бюджетних коштів, так і тих, що формують і затверджують бюджет країни.
Список використаних джерел:
1. Орлюк О. П. Фінансове право [Навчальний посібник] / О. П. Орлюк // К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
2. Коляда Т.А. Державний бюджет України на 2018 рік: особливості формування та перспективи виконання / Т.А. Коляда // Бізнес Інформ. – 2018. – №4. – C. 267-274.
3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI [Текст]: // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, ст. 572. (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 16.10.2012 № 5428-VI, ВВР, 2013, № 43, ст. 619).
4. Фролов С. М. Бюджетний менеджмент і проблеми розвитку прикордонних територій:[Монографія] / Вид-во СумДУ, 2010. – 317 с.
________________
Науковий керівник: Коляда Тетяна Анатоліївна, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, доцент, доцент кафедри фінансів імені Л.Л. Тарангул, Національний університет державної податкової служби України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter