На тлі руйнування заскорузлої системи правил та принципів економічного розвитку, що існували за часів союзу СРСР, та виборення права на самостійність та незалежність, Україна вступила до періоду глибинних перетворень в усіх сферах, які стосуються економіки країни вцілому та окремих суб’єктів господарської діяльності. Новий рівень взаємовідносин із зовнішнім середовищем та наслідки світової економічної кризи вимагали термінових змін форми власності на виробничі потужності, принципів зовнішньоекономічної діяльності, системи державного контролю та оподаткування, грошово-кредитної системи, підходів до питань впровадження інвестиційно-інноваційних механізмів тощо.
Масштабні трансформації в Україні 90-х років ХХ сторіччя розпочалися із затвердження Концепції переходу України до ринкової економіки у 1990 році [1] та Концепції роздержавлення та приватизації майна державних підприємств, житлового фонду та землі у 1991 році [2].
В період реформування в Україні прийнято ще декілька програм розвитку, серед яких Державна програма розвитку промисловості на 2003 — 2011 роки, Програма економічних реформ на 2010–2014 pоки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року», схвалено Проект Стратегії розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року.
З метою «розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС» [3] прийнято Комплексну програму розвитку фінансового сектору України до 2020 року, Стратегію економічного розвитку Співдружності Незалежних держав на період до 2020 року, Програму Європейського Союзу з управління державними фінансами в Україні (EU4PFM).
Зміни розпочались з «трансформації власності», яка проходила у формі приватизації майна державних підприємств, та в свою чергу, призвела до перетворень в системі державного управління [4].
За результатами приватизації як трансформаційного процесу, що має продовження і в реальному часі, суспільство отримало нову палітру можливостей щодо користування майном підприємства та результатами його діяльності. Відбулося розшарування підприємств, в т.ч. у харчовій промисловості, на приватні підприємств консервної, кондитерської, олійножирової, м'ясо-молочної промисловості; підприємства-орендарі державних цілісних майнових комплексів у виноробній та лікеро-горілчаній промисловості, державні підприємства спиртової, хлібо-булочної, елеваторної промисловості. Зазначимо, що трансформаційні перетворення в Україні мають перманентний характер, тобто процес приватизації державного майна триває безперервно.
Саме в цей період започатковано процес акціонування та створення акціонерних товариств. Підприємства роблять перші кроки на фондовому ринку України. Дякуючи цьому у господарюючої структури з’явилась можливість щодо залучення коштів інвесторів, іншими словами, започатковано умови для суттєвих змін в галузі інвестування щодо проведення «інвестиційної трансформації».
Значимими для підприємств України стали перетворення у грошово-кредитній та валютній сферах (грошово-кредитна або «монетарна» трансформація). Вітчизняні підприємства отримали вільний доступ до системи комерційного кредитування, з’явилась можливість проведення розрахунків в іноземній валюті тощо.
Також відбулися важливі перетворення (трансформації) в системі контролю, а саме: зменшився тягар державного контролю щодо недержавних підприємств, започатковано систему незалежного контролю у форматі незалежного аудиту.
Суттєвою для бізнесу сучасного підприємства стала реформа системи оподаткування та пов’язані з нею перетворення (податкова трансформація). В 1997 році трансформовано підхід до оподаткування прибутку, введено податок на додану вартість (ПДВ). Взагалі зміни у податковому законодавстві носять перманентний характер, тобто триває постійно. Починаючи з 2012 року прийнято Податковий кодекс України, задля якому введено порядок адміністрування податків, внесено вагомі зміни до оподаткування за окремими податками, зокрема, податком на прибуток підприємства.
Зазначені трансформації супроводжуються реформуванням правового базису: вносились зміни до норм діючого законодавства. В цей період введено в дію нові закони щодо приватизації державного майна, функціонування ринку цінних паперів та фондового ринку, трансформування податкової, банківської, валютної систем та системи страхування, а також щодо державного та незалежного контролю та ін.
Результати проведеного дослідження показують, що передумови трансформаційних перетворень в національній економіці вцілому і на конкретному підприємстві зокрема, можна структурувати наступним чином:
1. Наслідки світових економічних криз періоду незалежності України (Російська криза 1998- 1999 років, Криза.соm 2001-2003 років, Міжнародна фінансово-економічна криза кінця 2007 – початку 2008 років, яка триває і сьогодні) [5] (інфляція, спад виробництва, зубожіння населення тощо), які є реальним поштовхом для проведення трансформаційних перетворень в економіці.
2. Реформування системи управління економікою пострадянського простору з метою розбудови ринкових відносин (реформи правового та соціально-економічного характеру), наслідки якого вносять зміни до фінансово-економічної системи підприємства в обов’язковому порядку.
3. Інтеграція України до міжнародного співробітництва, орієнтація на співпрацю на ЄС, яка є поштовхом для інноваційних трансформацій.
4. Мета підприємницької діяльності (бізнесу сучасного підприємства) (рентабельна діяльність, фінансова стабільність, конкурентоспроможність), якає стимулом для пошуку нових ідей та трансформації політики бізнесу.
Таким чином, в національному економічному просторі позначились трансформаційні процеси, які суттєво впливають на функціонування економічної системи окремого підприємства та спонукають його до трансформацій внутрішнього характеру.
Список використаних джерел:
1. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки від 01.11.1990 року [Електронний ресурс] Законодавство України. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0001460-90. (дата звернення: 20.10.2019).
2. Концепція роздержавлення та приватизації майна державних підприємств, житлового фонду та землі від 31.10.1991 року № 1767-XII [Електронний ресурс]. Законодавство України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1767-12. (дата звернення: 20.10.2019).
3. Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року, затв. Постановою Правління НБУ від 18 червня 2015 року № 391. [Електронний ресурс]. URL: https://bank.gov.ua/doccatalog/document43352266 (дата звернення: 20.10.2019).
4. Петришина Н. В. Проблеми трансформації економіки України. Економіка. Серія 18. Економіка і право. Випуск 24’2014. С. 31-38.
5. Карвацка Н.С.. Світові економічні кризи: причини виникнення, наслідки, інструментарій розв’язку. Вісник Хмельницького національного університету 2011, № 2, T. 2. С. 53-60.
|